Йов 8
1 І заговорив шух'я́нин Білда́д та й сказав:
Then answered Bildad the Shuchite, and said,
2 „Аж доки ти бу́деш таке тереве́нити? І доки слова́ твоїх уст будуть вітром бурхли́вим?
How long wilt thou speak these things? and [let] like a mighty wind be the words of thy mouth?
3 Чи Бог скри́влює суд, і хіба Всемогу́тній викри́влює правду?
Should God pervert justice? or should the Almighty pervert righteousness?
4 Якщо твої діти згріши́ли Йому, то Він їх віддав в руку їх беззако́ння!
If thy children have sinned against him, then did he send them off through the means of their transgression.
5 Якщо ти зверта́тися будеш до Бога, і бу́деш блага́ти Всемогу́тнього,
If thou wilt earnestly seek for God, and make thy supplication to the Almighty;
6 якщо чистий ти та безневи́нний, — то тепер Він тобі Свою милість пробу́дить, і напо́внить оселю твою справедли́вістю,
If thou become pure and upright: surely then will he watch over thee, and restore thy righteous habitation.
7 і хоч твій поча́ток нужде́нний, але́ твій кінець буде ве́льми великий!
And thy beginning will have been small; because thy latter end will grow up greatly.
8 Поспитай в покоління давні́шого, і міцно збагни́ батьків їхніх, —
For ask, I pray thee, of an earlier generation, and prepare thyself to [stand by] the research of their fathers; —
9 бо ми ж учора́шні, й нічо́го не знаєм, бо тінь — наші дні на землі, —
For we are but of yesterday, and know nothing, because a [mere] shadow are our days upon earth; —
10 отож вони на́вчать тебе, тобі скажуть, і з серця свойо́го слова́ подаду́ть:
Behold, these will truly teach thee, they will speak unto thee, and out of their very heart will they bring forth words:
11 Чи папі́рус росте без болота? Чи росте очере́т без води?
Can the bulrush shoot upward without mire? can the meadow-grass grow up without water?
12 Він іще в доспіва́нні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіля́ку траву:
It is yet in its greenness, not yet cut down, when it withereth before any other grass.
13 отакі то доро́ги всіх тих, хто забува́є про Бога! І згине надія безбожного,
So are the paths of all that forget God; and the hope of the hypocrite will perish:
14 бо його споді́вання — як те павути́ння, і як дім павукі́в — його певність
[It is he] whose trust will be cut off, and but a spider's web is that in which he confideth.
15 На свій дім опира́ється, та не встоїть, тримається міцно за ньо́го, — й не вде́ржиться він.
He leaneth against his house, but it shall not stand: he layeth fast hold on it, but it shall not remain erect.
16 Він зеленіє на сонці, й галу́зки його випина́ються понад садка́ його, —
He is in full vigor before the sun, and over his garden his shoots go forth.
17 на купі каміння сплело́ся коріння його, воно між камі́ння вросло́:
His roots are twisted about a stoneheap, he selecteth [for himself] a place of stones.
18 Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його́: тебе я не бачило!
But when men destroy him from his place, then will it deny him, saying, I have never seen thee.
19 Така радість дороги його, а з по́роху інші ростуть.
Behold, this is the joy of his way, and out of the [same] dust others will grow up.
20 Тож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за ру́ку злочи́нців,
Behold, God will not reject a perfect man, and will not hold fast by their hand the evil-doers:
21 аж напо́внить уста́ твої сміхом, а губи твої — криком радости...
Till he fill thy mouth with laughing, and thy lips with joyful shouting.
22 Твої ненави́сники в сором зодя́гнуться, і намету безбожних не буде!“
They that hate thee shall be clothed with shame; and the tent of the wicked shall be no more.
