Йов 8
1 І заговорив шух'я́нин Білда́д та й сказав:
The Baldad the Suhite answered, and said:
2 „Аж доки ти бу́деш таке тереве́нити? І доки слова́ твоїх уст будуть вітром бурхли́вим?
How long wilt thou speak these things, and how long shall the words of thy mouth be like a strong wind?
3 Чи Бог скри́влює суд, і хіба Всемогу́тній викри́влює правду?
Doth God pervert judgment, or doth the Almighty overthrow that which is just?
4 Якщо твої діти згріши́ли Йому, то Він їх віддав в руку їх беззако́ння!
Although thy children have sinned against him, and he hath left them in the hand of their iniquity:
5 Якщо ти зверта́тися будеш до Бога, і бу́деш блага́ти Всемогу́тнього,
Yet if thou wilt arise early to God, and wilt beseech the Almighty:
6 якщо чистий ти та безневи́нний, — то тепер Він тобі Свою милість пробу́дить, і напо́внить оселю твою справедли́вістю,
If thou wilt walk clean and upright, he will presently awake onto thee, and will make the dwelling of thy justice peaceable:
7 і хоч твій поча́ток нужде́нний, але́ твій кінець буде ве́льми великий!
Insomuch, that if thy former things were small, thy latter things would be multiplied exceedingly.
8 Поспитай в покоління давні́шого, і міцно збагни́ батьків їхніх, —
For inquire of the former generation, and search diligently into the memory of the fathers:
9 бо ми ж учора́шні, й нічо́го не знаєм, бо тінь — наші дні на землі, —
(For we are but of yesterday, and are ignorant that our days upon earth are but a shadow: )
10 отож вони на́вчать тебе, тобі скажуть, і з серця свойо́го слова́ подаду́ть:
And they shall teach thee: they shall speak to thee, and utter words out of their hearts.
11 Чи папі́рус росте без болота? Чи росте очере́т без води?
Can the rush be green without moisture? or a sedge-bush grow without water?
12 Він іще в доспіва́нні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіля́ку траву:
When it is yet in flower, and is not plucked up with the hand, it withereth before all herbs.
13 отакі то доро́ги всіх тих, хто забува́є про Бога! І згине надія безбожного,
Even so are the ways of all that forget God, and the hope of the hypocrite shall perish:
14 бо його споді́вання — як те павути́ння, і як дім павукі́в — його певність
His folly shall not please him, and his trust shall be like the spider’s web.
15 На свій дім опира́ється, та не встоїть, тримається міцно за ньо́го, — й не вде́ржиться він.
He shall lean upon his house, and it shall not stand: he shall prop it up, and it shall not rise:
16 Він зеленіє на сонці, й галу́зки його випина́ються понад садка́ його, —
He seemeth to have moisture before the sun cometh, and at his rising his blossom shall shoot forth.
17 на купі каміння сплело́ся коріння його, воно між камі́ння вросло́:
His roots shall be thick upon a heap of stones, and among the stones he shall abide.
18 Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його́: тебе я не бачило!
If one swallow him up out of his place, he shall deny him, and shall say: I know thee not.
19 Така радість дороги його, а з по́роху інші ростуть.
For this is the joy of his way, that others may spring again out of the earth.
20 Тож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за ру́ку злочи́нців,
God will not cast away the simple, nor reach out his hand to the evildoer:
21 аж напо́внить уста́ твої сміхом, а губи твої — криком радости...
Until thy mouth be filled with laughter, and thy lips with rejoicing.
22 Твої ненави́сники в сором зодя́гнуться, і намету безбожних не буде!“
They that hate thee, shall be clothed with confusion: and the dwelling of the wicked shall not stand.
