Йов 8
1 І заговорив шух'я́нин Білда́д та й сказав:
Så tog Sjuhiten Bildad til Orde og sagde:
2 „Аж доки ти бу́деш таке тереве́нити? І доки слова́ твоїх уст будуть вітром бурхли́вим?
"Hvor længe taler du så, hvor længe skal Mundens Uvejr rase?
3 Чи Бог скри́влює суд, і хіба Всемогу́тній викри́влює правду?
Mon Gud vel bøjer Retten, bøjer den Almægtige Retfærd?
4 Якщо твої діти згріши́ли Йому, то Він їх віддав в руку їх беззако́ння!
Har dine Sønner syndet imod ham, og gav han dem deres Brøde i Vold,
5 Якщо ти зверта́тися будеш до Бога, і бу́деш блага́ти Всемогу́тнього,
så søg du nu hen til Gud og bed hans Almagt om Nåde!
6 якщо чистий ти та безневи́нний, — то тепер Він тобі Свою милість пробу́дить, і напо́внить оселю твою справедли́вістю,
Såfremt du er ren og oprigtig, ja, da vil han våge over dig, genrejse din Retfærds Bolig;
7 і хоч твій поча́ток нужде́нний, але́ твій кінець буде ве́льми великий!
din fordums Lykke vil synes ringe, såre stor skal din Fremtid blive.
8 Поспитай в покоління давні́шого, і міцно збагни́ батьків їхніх, —
Thi spørg dog den befarne Slægt, læg Mærke til Fædrenes Granskning!
9 бо ми ж учора́шні, й нічо́го не знаєм, бо тінь — наші дні на землі, —
Vi er fra i Går, og intet ved vi, en Skygge er vore Dage på Jord.
10 отож вони на́вчать тебе, тобі скажуть, і з серця свойо́го слова́ подаду́ть:
Mon ej de kan lære dig, sige dig det og give dig Svar af Hjertet:
11 Чи папі́рус росте без болота? Чи росте очере́т без води?
Vokser der Siv, hvor der ikke er Sump, gror Nilgræs frem, hvor der ikke er Vand?
12 Він іще в доспіва́нні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіля́ку траву:
Endnu i Grøde, uden at høstes, visner det før alt andet Græs.
13 отакі то доро́ги всіх тих, хто забува́є про Бога! І згине надія безбожного,
Så går det enhver, der glemmer Gud, en vanhelliges Håb slår fejl:
14 бо його споді́вання — як те павути́ння, і як дім павукі́в — його певність
som Sommerspind er hans Tilflugt, hans Tillid er Spindelvæv;
15 На свій дім опира́ється, та не встоїть, тримається міцно за ньо́го, — й не вде́ржиться він.
han støtter sig til sit Hus, det falder, han klynger sig til det, ej står det fast.
16 Він зеленіє на сонці, й галу́зки його випина́ються понад садка́ його, —
I Solskinnet vokser han frodigt, hans Ranker breder sig Haven over,
17 на купі каміння сплело́ся коріння його, воно між камі́ння вросло́:
i Stendynger fletter hans Rødder sig ind, han hager sig fast mellem Sten;
18 Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його́: тебе я не бачило!
men rives han bort fra sit Sted, fornægter det ham: "Jeg har ikke set dig!"
19 Така радість дороги його, а з по́роху інші ростуть.
Se, det er Glæden, han har af sin Vej, og af Jorden fremspirer en anden!
20 Тож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за ру́ку злочи́нців,
Se, Gud agter ej den uskyldige ringe, han holder ej fast ved de ondes Hånd.
21 аж напо́внить уста́ твої сміхом, а губи твої — криком радости...
End skal han fylde din Mund med Latter og dine Læber med Jubel;
22 Твої ненави́сники в сором зодя́гнуться, і намету безбожних не буде!“
dine Avindsmænd skal klædes i Skam og gudløses Telt ej findes mer!
