Йов 8
1 І заговорив шух'я́нин Білда́д та й сказав:
Tedy odpovídaje Bildad Suchský, řekl:
2 „Аж доки ти бу́деш таке тереве́нити? І доки слова́ твоїх уст будуть вітром бурхли́вим?
Dokudž mluviti budeš takové věci, a slova úst tvých budou jako vítr násilný?
3 Чи Бог скри́влює суд, і хіба Всемогу́тній викри́влює правду?
Což by Bůh silný neprávě soudil, a Všemohoucí což by převracel spravedlnost?
4 Якщо твої діти згріши́ли Йому, то Він їх віддав в руку їх беззако́ння!
Synové zajisté tvoji že zhřešili proti němu, proto pustil je po nepravosti jejich.
5 Якщо ти зверта́тися будеш до Бога, і бу́деш блага́ти Всемогу́тнього,
Kdybys ty opravdově hledal Boha silného, a Všemohoucímu se modlil,
6 якщо чистий ти та безневи́нний, — то тепер Він тобі Свою милість пробу́дить, і напо́внить оселю твою справедли́вістю,
A byl čistý a upřímý: jistě žeť by se hned probudil k tobě, a napravil by příbytek spravedlnosti tvé.
7 і хоч твій поча́ток нужде́нний, але́ твій кінець буде ве́льми великий!
A byly by první věci tvé špatné, poslední pak rozmnožily by se náramně.
8 Поспитай в покоління давні́шого, і міцно збагни́ батьків їхніх, —
Nebo vzeptej se, prosím, věku starého, a nastroj se k zpytování otců jejich.
9 бо ми ж учора́шні, й нічо́го не знаєм, бо тінь — наші дні на землі, —
(Myť zajisté včerejší jsme, aniž jsme čeho povědomi; k tomu dnové naši jsou jako stín na zemi.)
10 отож вони на́вчать тебе, тобі скажуть, і з серця свойо́го слова́ подаду́ть:
Zdaliž tě oni nenaučí, a nepovědí tobě, a z srdce svého nevynesou-liž slov?
11 Чи папі́рус росте без болота? Чи росте очере́т без води?
Zdali roste třtí bez bahna? Roste-liž rákosí bez vody?
12 Він іще в доспіва́нні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіля́ку траву:
Nýbrž ještě za zelena, dříve než vytrháno bývá, ano prvé než jaká jiná tráva, usychá.
13 отакі то доро́ги всіх тих, хто забува́є про Бога! І згине надія безбожного,
Tak stezky všech zapomínajících se na Boha silného, tak, pravím, naděje pokrytce zahyne.
14 бо його споді́вання — як те павути́ння, і як дім павукі́в — його певність
Klesne naděje jeho, a doufání jeho jako dům pavouka.
15 На свій дім опира́ється, та не встоїть, тримається міцно за ньо́го, — й не вде́ржиться він.
Spolehne-li na dům svůj, neostojí; chytí-li se ho, nezdrží.
16 Він зеленіє на сонці, й галу́зки його випина́ються понад садка́ його, —
Vláhu má před sluncem, tak že z zahrady jeho výstřelkové jeho vynikají.
17 на купі каміння сплело́ся коріння його, воно між камі́ння вросло́:
Při vrchovišti kořenové jeho hustě rostou, i na místech skalnatých rozkládá se.
18 Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його́: тебе я не бачило!
A však bývá-li zachvácen z místa svého, až by se ho i odečtlo, řka: Nevidělo jsem tě:
19 Така радість дороги його, а з по́роху інші ростуть.
Tožť ta radost života jeho, a z země jiný vykvetá.
20 Тож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за ру́ку злочи́нців,
Aj, Bůh silný nepohrdá upřímým, ale nešlechetným ruky nepodává:
21 аж напо́внить уста́ твої сміхом, а губи твої — криком радости...
Až i naplní smíchem ústa tvá, a rty tvé plésáním,
22 Твої ненави́сники в сором зодя́гнуться, і намету безбожних не буде!“
Když nenávidící tebe v hanbu oblečeni budou, a stánku lidí bezbožných nikdež nebude.
