Йов 7
1 Хіба чоловік на землі — не на службі військо́вій? І його дні — як дні на́ймита!
地上の人には、激しい労務があるではないか。またその日は雇人の日のようではないか。
2 Як раб, спра́гнений тіні, і як наймит чекає заплати за працю свою,
奴隷が夕暮を慕うように、雇人がその賃銀を望むように、
3 так місяці ма́рности да́но в спа́док мені, та ночі терпі́ння мені відлічили.
わたしは、むなしい月を持たせられ、悩みの夜を与えられる。
4 Коли я кладусь, то кажу́: „Коли встану?“І тя́гнеться вечір, і переверта́ння із бо́ку на бік їм до ранку.
わたしは寝るときに言う、『いつ起きるだろうか』と。しかし夜は長く、暁までころびまわる。
5 Зодягло́сь моє тіло черво́ю та стру́пами в по́росі, шкіра моя затверді́ла й бридка́.
わたしの肉はうじと土くれとをまとい、わたしの皮は固まっては、またくずれる。
6 А дні мої стали швидчі́ші за тка́цького чо́вника, і в марно́тній надії минають вони.
わたしの日は機のひよりも速く、望みをもたずに消え去る。
7 Пам'ятай, що життя моє — вітер, моє око вже більш не побачить добра́.
記憶せよ、わたしの命は息にすぎないことを。わたしの目は再び幸を見ることがない。
8 Не побачить мене око того, хто бачив мене, Твої очі поглянуть на мене — та немає мене.
わたしを見る者の目は、かさねてわたしを見ることがなく、あなたがわたしに目を向けられても、わたしはいない。
雲が消えて、なくなるように、陰府に下る者は上がって来ることがない。 (Sheol h7585)
10 не верта́ється вже той до дому свого́, та й його не пізнає вже місце його.
彼は再びその家に帰らず、彼の所も、もはや彼を認めない。
11 Тож не стримаю я своїх уст, говоритиму в у́тиску духа свого, нарікати я буду в гірко́ті своєї душі:
それゆえ、わたしはわが口をおさえず、わたしの霊のもだえによって語り、わたしの魂の苦しさによって嘆く。
12 Чи я море чи мо́рська потво́ра, що Ти надо мною сторо́жу поставив?
わたしは海であるのか、龍であるのか、あなたはわたしの上に見張りを置かれる。
13 Коли я кажу́: „Нехай по́стіль потішить мене, хай думки́ мої ложе моє забере“,
『わたしの床はわたしを慰め、わたしの寝床はわが嘆きを軽くする』とわたしが言うとき、
14 то Ти снами лякаєш мене, і виді́ннями стра́шиш мене
あなたは夢をもってわたしを驚かし、幻をもってわたしを恐れさせられる。
15 І душа моя пра́гне заду́шення, смерти хо́чуть мої кості.
それゆえ、わたしは息の止まることを願い、わが骨よりもむしろ死を選ぶ。
16 Я обри́див життям. Не повіки ж я жи́тиму! Відпусти ж Ти мене, бо марно́та оці мої дні!
わたしは命をいとう。わたしは長く生きることを望まない。わたしに構わないでください。わたしの日は息にすぎないのだから。
17 Що таке чоловік, що його Ти підно́сиш, що серце Своє прикладаєш до ньо́го?
人は何者なので、あなたはこれを大きなものとし、これにみ心をとめ、
18 Ти щора́нку за ним назираєш, щохвилі його Ти дослі́джуєш.
朝ごとに、これを尋ね、絶え間なく、これを試みられるのか。
19 Як довго від мене ще Ти не відве́рнешся, не пу́стиш мене проковтну́ти хоч сли́ну свою?
いつまで、あなたはわたしに目を離さず、つばをのむまも、わたしを捨てておかれないのか。
20 Я згрішив. Що ж я маю робити, о Сто́роже лю́дський? Чому́ Ти поклав мене ціллю для Себе, — і я стався собі тягаре́м?
人を監視される者よ、わたしが罪を犯したとて、あなたに何をなしえようか。なにゆえ、わたしをあなたの的とし、わたしをあなたの重荷とされるのか。
21 І чому́ Ти не про́стиш мойого гріха́, і не відкинеш провини моєї? А тепер я до по́роху ляжу, і Ти бу́деш шукати мене, — та немає мене“.
なにゆえ、わたしのとがをゆるさず、わたしの不義を除かれないのか。わたしはいま土の中に横たわる。あなたがわたしを尋ねられても、わたしはいないでしょう」。
