Йов 7
1 Хіба чоловік на землі — не на службі військо́вій? І його дні — як дні на́ймита!
Knyythod is lijf of man on erthe, and his daies ben as the daies of an hired man.
2 Як раб, спра́гнений тіні, і як наймит чекає заплати за працю свою,
As an hert desireth schadowe, and as an hirede man abideth the ende of his werk;
3 так місяці ма́рности да́но в спа́док мені, та ночі терпі́ння мені відлічили.
so and Y hadde voide monethis, and Y noumbrede trauailous niytes to me.
4 Коли я кладусь, то кажу́: „Коли встану?“І тя́гнеться вечір, і переверта́ння із бо́ку на бік їм до ранку.
If Y schal slepe, Y schal seie, Whanne schal Y rise? and eft Y schal abide the euentid, and Y schal be fillid with sorewis `til to derknessis.
5 Зодягло́сь моє тіло черво́ю та стру́пами в по́росі, шкіра моя затверді́ла й бридка́.
Mi fleisch is clothid with rot, and filthis of dust; my skyn driede vp, and is drawun togidere.
6 А дні мої стали швидчі́ші за тка́цького чо́вника, і в марно́тній надії минають вони.
My daies passiden swiftliere thanne a web is kit doun `of a webstere; and tho daies ben wastid with outen ony hope.
7 Пам'ятай, що життя моє — вітер, моє око вже більш не побачить добра́.
God, haue thou mynde, for my lijf is wynde, and myn iye schal not turne ayen, that it se goodis.
8 Не побачить мене око того, хто бачив мене, Твої очі поглянуть на мене — та немає мене.
Nethir the siyt of man schal biholde me; but thin iyen ben in me, and Y schal not `be in deedli lijf.
As a cloude is wastid, and passith, so he that goith doun to helle, schal not stie; (Sheol h7585)
10 не верта́ється вже той до дому свого́, та й його не пізнає вже місце його.
nether schal turne ayen more in to his hows, and his place schal no more knowe hym.
11 Тож не стримаю я своїх уст, говоритиму в у́тиску духа свого, нарікати я буду в гірко́ті своєї душі:
Wherfor and Y schal not spare my mouth; Y schal speke in the tribulacioun of my spirit, Y schal talke togidere with the bitternesse of my soule.
12 Чи я море чи мо́рська потво́ра, що Ти надо мною сторо́жу поставив?
Whether Y am the see, ethir a whal, for thou hast cumpassid me with prisoun?
13 Коли я кажу́: „Нехай по́стіль потішить мене, хай думки́ мої ложе моє забере“,
If Y seie, My bed schal coumfort me, and Y schal be releeuyd, spekynge with me in my bed;
14 то Ти снами лякаєш мене, і виді́ннями стра́шиш мене
thou schalt make me aferd bi dremys, and thou schalt schake me with `orrour, ethir hidousnesse, `bi siytis.
15 І душа моя пра́гне заду́шення, смерти хо́чуть мої кості.
Wherfor my soule `chees hangyng, and my boonys cheesiden deth.
16 Я обри́див життям. Не повіки ж я жи́тиму! Відпусти ж Ти мене, бо марно́та оці мої дні!
`Y dispeiride, now Y schal no more lyue; Lord, spare thou me, for my daies ben nouyt.
17 Що таке чоловік, що його Ти підно́сиш, що серце Своє прикладаєш до ньо́го?
What is a man, for thou `magnifiest hym? ether what settist thou thin herte toward hym?
18 Ти щора́нку за ним назираєш, щохвилі його Ти дослі́джуєш.
Thou visitist hym eerly, and sudeynli thou preuest hym.
19 Як довго від мене ще Ти не відве́рнешся, не пу́стиш мене проковтну́ти хоч сли́ну свою?
Hou long sparist thou not me, nether suffrist me, that Y swolowe my spotele?
20 Я згрішив. Що ж я маю робити, о Сто́роже лю́дський? Чому́ Ти поклав мене ціллю для Себе, — і я стався собі тягаре́м?
Y haue synned; A! thou kepere of men, what schal Y do to thee? Whi hast thou set me contrarie to thee, and Y am maad greuouse to my silf?
21 І чому́ Ти не про́стиш мойого гріха́, і не відкинеш провини моєї? А тепер я до по́роху ляжу, і Ти бу́деш шукати мене, — та немає мене“.
Whi doist thou not awei my sinne, and whi takist thou not awei my wickidnesse? Lo! now Y schal slepe in dust, and if thou sekist me eerli, Y schal not abide.
