Йов 7
1 Хіба чоловік на землі — не на службі військо́вій? І його дні — як дні на́ймита!
Does not man have hard labor on earth? Are not his days like the days of a hired man?
2 Як раб, спра́гнений тіні, і як наймит чекає заплати за працю свою,
Like a slave earnestly desires the shadows of evening, like a hired man looks for his wages—
3 так місяці ма́рности да́но в спа́док мені, та ночі терпі́ння мені відлічили.
so I have been made to endure months of misery; I have been given trouble-filled nights.
4 Коли я кладусь, то кажу́: „Коли встану?“І тя́гнеться вечір, і переверта́ння із бо́ку на бік їм до ранку.
When I lie down, I say to myself, 'When will I get up and when will the night be gone?' I am full of tossing to and fro until the day's dawning.
5 Зодягло́сь моє тіло черво́ю та стру́пами в по́росі, шкіра моя затверді́ла й бридка́.
My flesh is clothed with worms and clods of dust; the sores in my skin harden up and then dissolve and run afresh.
6 А дні мої стали швидчі́ші за тка́цького чо́вника, і в марно́тній надії минають вони.
My days are swifter than a weaver's shuttle; they pass without hope.
7 Пам'ятай, що життя моє — вітер, моє око вже більш не побачить добра́.
God, call to mind that my life is only a breath; my eye will no more see good.
8 Не побачить мене око того, хто бачив мене, Твої очі поглянуть на мене — та немає мене.
The eye of God, who sees me, will see me no more; God's eyes will be on me, but I will not exist.
As a cloud is consumed and vanishes away, so he who goes down to Sheol will come up no more. (Sheol h7585)
10 не верта́ється вже той до дому свого́, та й його не пізнає вже місце його.
He will return no more to his house; neither will his place know him again.
11 Тож не стримаю я своїх уст, говоритиму в у́тиску духа свого, нарікати я буду в гірко́ті своєї душі:
Therefore I will not restrain my mouth; I will speak in the anguish of my spirit; I will complain in the bitterness of my soul.
12 Чи я море чи мо́рська потво́ра, що Ти надо мною сторо́жу поставив?
Am I the sea or a sea monster that you place a guard over me?
13 Коли я кажу́: „Нехай по́стіль потішить мене, хай думки́ мої ложе моє забере“,
When I say, 'My bed will comfort me, and my couch will ease my complaint,'
14 то Ти снами лякаєш мене, і виді́ннями стра́шиш мене
then you scare me with dreams and terrify me through visions,
15 І душа моя пра́гне заду́шення, смерти хо́чуть мої кості.
so that I would choose strangling and death rather than preserving these bones of mine.
16 Я обри́див життям. Не повіки ж я жи́тиму! Відпусти ж Ти мене, бо марно́та оці мої дні!
I loathe my life; I would not wish to always be alive; let me alone for my days are useless.
17 Що таке чоловік, що його Ти підно́сиш, що серце Своє прикладаєш до ньо́го?
What is man that you should pay attention to him, that you should set your mind on him,
18 Ти щора́нку за ним назираєш, щохвилі його Ти дослі́джуєш.
that you should observe him every morning and test him every moment?
19 Як довго від мене ще Ти не відве́рнешся, не пу́стиш мене проковтну́ти хоч сли́ну свою?
How long will it be before you look away from me, before you let me alone long enough for me to swallow down my own saliva?
20 Я згрішив. Що ж я маю робити, о Сто́роже лю́дський? Чому́ Ти поклав мене ціллю для Себе, — і я стався собі тягаре́м?
Even if I have sinned, what would that do to you, you who watch men? Why have you made a target of me, so that I am a burden for you?
21 І чому́ Ти не про́стиш мойого гріха́, і не відкинеш провини моєї? А тепер я до по́роху ляжу, і Ти бу́деш шукати мене, — та немає мене“.
Why do you not pardon my transgression and take away my iniquity? For now will I lie down in the dust; you will seek me carefully, but I will not exist.”
