Йов 7
1 Хіба чоловік на землі — не на службі військо́вій? І його дні — як дні на́ймита!
“Is not man consigned to labor on earth? Are not his days like those of a hired hand?
2 Як раб, спра́гнений тіні, і як наймит чекає заплати за працю свою,
Like a slave he longs for shade; like a hireling he waits for his wages.
3 так місяці ма́рности да́но в спа́док мені, та ночі терпі́ння мені відлічили.
So I am allotted months of futility, and nights of misery are appointed me.
4 Коли я кладусь, то кажу́: „Коли встану?“І тя́гнеться вечір, і переверта́ння із бо́ку на бік їм до ранку.
When I lie down I think: ‘When will I get up?’ But the night drags on, and I toss and turn until dawn.
5 Зодягло́сь моє тіло черво́ю та стру́пами в по́росі, шкіра моя затверді́ла й бридка́.
My flesh is clothed with worms and encrusted with dirt; my skin is cracked and festering.
6 А дні мої стали швидчі́ші за тка́цького чо́вника, і в марно́тній надії минають вони.
My days are swifter than a weaver’s shuttle; they come to an end without hope.
7 Пам'ятай, що життя моє — вітер, моє око вже більш не побачить добра́.
Remember that my life is but a breath. My eyes will never again see happiness.
8 Не побачить мене око того, хто бачив мене, Твої очі поглянуть на мене — та немає мене.
The eye that beholds me will no longer see me. You will look for me, but I will be no more.
As a cloud vanishes and is gone, so he who goes down to Sheol does not come back up. (Sheol h7585)
10 не верта́ється вже той до дому свого́, та й його не пізнає вже місце його.
He never returns to his house; his place remembers him no more.
11 Тож не стримаю я своїх уст, говоритиму в у́тиску духа свого, нарікати я буду в гірко́ті своєї душі:
Therefore I will not restrain my mouth; I will speak in the anguish of my spirit; I will complain in the bitterness of my soul.
12 Чи я море чи мо́рська потво́ра, що Ти надо мною сторо́жу поставив?
Am I the sea, or the monster of the deep, that You must keep me under guard?
13 Коли я кажу́: „Нехай по́стіль потішить мене, хай думки́ мої ложе моє забере“,
When I think my bed will comfort me and my couch will ease my complaint,
14 то Ти снами лякаєш мене, і виді́ннями стра́шиш мене
then You frighten me with dreams and terrify me with visions,
15 І душа моя пра́гне заду́шення, смерти хо́чуть мої кості.
so that I would prefer strangling and death over my life in this body.
16 Я обри́див життям. Не повіки ж я жи́тиму! Відпусти ж Ти мене, бо марно́та оці мої дні!
I loathe my life! I would not live forever. Leave me alone, for my days are but a breath.
17 Що таке чоловік, що його Ти підно́сиш, що серце Своє прикладаєш до ньо́го?
What is man that You should exalt him, that You should set Your heart upon him,
18 Ти щора́нку за ним назираєш, щохвилі його Ти дослі́джуєш.
that You attend to him every morning, and test him every moment?
19 Як довго від мене ще Ти не відве́рнешся, не пу́стиш мене проковтну́ти хоч сли́ну свою?
Will You never look away from me, or leave me alone to swallow my spittle?
20 Я згрішив. Що ж я маю робити, о Сто́роже лю́дський? Чому́ Ти поклав мене ціллю для Себе, — і я стався собі тягаре́м?
If I have sinned, what have I done to You, O watcher of mankind? Why have You made me Your target, so that I am a burden to You?
21 І чому́ Ти не про́стиш мойого гріха́, і не відкинеш провини моєї? А тепер я до по́роху ляжу, і Ти бу́деш шукати мене, — та немає мене“.
Why do You not pardon my transgression and take away my iniquity? For soon I will lie down in the dust; You will seek me, but I will be no more.”
