Йов 7
1 Хіба чоловік на землі — не на службі військо́вій? І його дні — як дні на́ймита!
人生在世，豈不像服兵役﹖人的歲月，豈不像傭工的時日﹖
2 Як раб, спра́гнений тіні, і як наймит чекає заплати за працю свою,
有如奴工切望陰涼，傭工期待工資：
3 так місяці ма́рности да́но в спа́док мені, та ночі терпі́ння мені відлічили.
這樣，我也只有承受失意的歲月，為我注定的苦痛長夜。
4 Коли я кладусь, то кажу́: „Коли встану?“І тя́гнеться вечір, і переверта́ння із бо́ку на бік їм до ранку.
我臥下時說：「幾時天亮﹖」我起來時又說：「黑夜何時到﹖」我整夜輾轉反側，直到天亮。
5 Зодягло́сь моє тіло черво́ю та стру́пами в по́росі, шкіра моя затверді́ла й бридка́.
我的肉身以蛆蟲與泥皮為衣，我的皮膚破裂流膿。
6 А дні мої стали швидчі́ші за тка́цького чо́вника, і в марно́тній надії минають вони.
我的日月速於織梭，也因無希望而中斷。
7 Пам'ятай, що життя моє — вітер, моє око вже більш не побачить добра́.
請你記住：我的生命無非像一口氣，我的眼再也見不到幸福。
8 Не побачить мене око того, хто бачив мене, Твої очі поглянуть на мене — та немає мене.
注目於我的，再也見不到我；你的眼看我時、我已不在了。
他去了，好像雲消霧散；下到陰府的，再也不得上來， (Sheol h7585)
10 не верта́ється вже той до дому свого́, та й його не пізнає вже місце його.
不再回家，本鄉也不認識他。
11 Тож не стримаю я своїх уст, говоритиму в у́тиску духа свого, нарікати я буду в гірко́ті своєї душі:
為此，我不能再閉口不言，我要吐露我心靈的憂愁，陳述我靈魂的苦楚。
12 Чи я море чи мо́рська потво́ра, що Ти надо мною сторо́жу поставив?
我豈是海洋或海怪﹖你竟派遣警衛把守我。
13 Коли я кажу́: „Нехай по́стіль потішить мене, хай думки́ мої ложе моє забере“,
我若想：「我的床榻會寬慰我，我的臥舖會減輕我的痛苦。」
14 то Ти снами лякаєш мене, і виді́ннями стра́шиш мене
你就以噩夢擾亂我，以異像驚嚇我。
15 І душа моя пра́гне заду́шення, смерти хо́чуть мої кості.
我的心靈寧願窒息，寧死不願受此苦痛。
16 Я обри́див життям. Не повіки ж я жи́тиму! Відпусти ж Ти мене, бо марно́та оці мої дні!
我已筋疲力盡，活不下去。任憑我去罷! 因為我的日月僅是一口氣。
17 Що таке чоловік, що його Ти підно́сиш, що серце Своє прикладаєш до ньо́го?
人算什麼，你竟如此顯揚他，將他置諸心頭，
18 Ти щора́нку за ним назираєш, щохвилі його Ти дослі́джуєш.
天天早晨看護他，時刻不斷考察他﹖
19 Як довго від мене ще Ти не відве́рнешся, не пу́стиш мене проковтну́ти хоч сли́ну свою?
你到何時纔不注視我，而讓我輕鬆咽一下唾沫﹖
20 Я згрішив. Що ж я маю робити, о Сто́роже лю́дський? Чому́ Ти поклав мене ціллю для Себе, — і я стався собі тягаре́м?
監察人者啊! 我犯罪與你何干﹖為何叫我當你的箭靶，使我成為你的重擔﹖
21 І чому́ Ти не про́стиш мойого гріха́, і не відкинеш провини моєї? А тепер я до по́роху ляжу, і Ти бу́деш шукати мене, — та немає мене“.
為何你不肯容忍我的過錯，寬赦我的罪惡﹖不久我將臥在塵土中，任你尋找我，我已不在了。
