Йов 6
1 А Йов відповів та й сказав:
Entonces Job respondió,
2 „Коли б сму́ток мій вірно був зва́жений, а з ним ра́зом нещастя моє підняли́ на вазі,
“Oh, si mi angustia fuera pesada, ¡y toda mi calamidad puesta en la balanza!
3 то тепер воно тяжче було б від морсько́го піску, тому́ нерозва́жне слова́ мої кажуть!
Por ahora sería más pesado que la arena de los mares, por lo que mis palabras han sido precipitadas.
4 Бо в мені Всемогу́тнього стрі́ли, і їхня отру́та п'є духа мого́, страхи Божі шику́ються в бій проти ме́не...
Porque las flechas del Todopoderoso están dentro de mí. Mi espíritu bebe su veneno. Los terrores de Dios se han puesto en marcha contra mí.
5 Чи дикий осел над травою реве́? Хіба реве віл, коли ясла повні?
¿El burro salvaje rebuzna cuando tiene hierba? ¿O el buey baja sobre su forraje?
6 Чи без соли їдять несмачне́, чи є смак у білко́ві яйця́?
¿Puede comerse sin sal lo que no tiene sabor? ¿O hay algún sabor en la clara del huevo?
7 Чого́ не хотіла торкну́тись душа моя, все те стало мені за поживу в хворо́бі.
Mi alma se niega a tocarlos. Para mí son como una comida repugnante.
8 О, коли б же збуло́ся проха́ння моє, а моє сподіва́ння дав Бог!
“Oh, que pueda tener mi petición, que Dios me conceda lo que anhelo,
9 О, коли б зволив Бог розчави́ти мене, простягну́в Свою руку — й мене полама́в, —
incluso que le gustaría a Dios aplastarme; ¡que soltara la mano y me cortara!
10 то була б ще потіха мені, і скака́в би я в немилосе́рдному бо́лі, бо я не зрікався слів Святого!
Que siga siendo mi consuelo, sí, déjame exultar en el dolor que no perdona, que no he negado las palabras del Santo.
11 Яка сила моя, що наді́ю я матиму? І який мій кінець, щоб продо́вжити життя моє це?
¿Cuál es mi fuerza, para que espere? ¿Cuál es mi fin, que debo ser paciente?
12 Чи сила камі́нна — то сила моя? Чи тіло моє мідяне́?
¿Es mi fuerza la de las piedras? ¿O mi carne es de bronce?
13 Чи не поміч для мене в мені, чи спасі́ння від мене відсу́нене?
¿No es que no tengo ayuda en mí, que la sabiduría se aleja de mí?
14 Для то́го, хто гине, товариш — то ласка, хоча б опусти́в того страх Всемогу́тнього.
“Al que está a punto de desfallecer, se le debe mostrar la bondad de su amigo; incluso a quien abandona el temor del Todopoderoso.
15 Брати́ мої зраджують, мов той поті́к, мов річи́ще пото́ків, минають вони,
Mis hermanos han actuado con engaño como un arroyo, como el cauce de los arroyos que pasan;
16 темні́ші від льо́ду вони, в них ховається сніг.
que son negros a causa del hielo, en la que se esconde la nieve.
17 Коли сонце їх гріє, вони висиха́ють, у теплі — гинуть з місця свого́.
En la estación seca, desaparecen. Cuando hace calor, se consumen fuera de su lugar.
18 Карава́ни дорогу свою відхиля́ють, ухо́дять в пустиню — й щезають.
Las caravanas que viajan junto a ellos se alejan. Suben a los desechos y perecen.
19 Карава́ни з Теми́ поглядають, похо́ди з Шеви́ покладають наді́ї на них.
Las caravanas de Tema miraban. Las compañías de Saba les esperaban.
20 І засоро́милися, що вони сподіва́лись; до нього прийшли — та й збенте́жились.
Estaban angustiados porque estaban confiados. Llegaron allí y se confundieron.
21 Так і ви тепер стали ніщо́, побачили страх — і злякались!
Por ahora no eres nada. Ves un terror y tienes miedo.
22 Чи я говорив коли: „Дайте мені, а з має́тку свого дайте пі́дкуп за мене,
¿Acaso he dicho alguna vez: “Dame”? o, “¿Ofrece un regalo para mí de tu sustancia?
23 і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гноби́телевих мене викупіть?“
o “Líbrame de la mano del adversario”. o: “Redímeme de la mano de los opresores”.
24 Навчіть ви мене — і я буду мовчати, а в чім я невми́сне згрішив — розтлума́чте мені.
“Enséñame y callaré. Haz que entienda mi error.
25 Які гострі слова́ справедливі, та що то дово́дить дога́на від вас?
¡Qué fuertes son las palabras de rectitud! Pero tu reprimenda, ¿qué reprende?
26 Чи ви ду́маєте докоря́ти слова́ми? Бо на вітер слова́ одчайду́шного,
¿Pretendes reprobar las palabras, ya que los discursos de quien está desesperado son como el viento?
27 і на сироту́ нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!
Sí, incluso echarías suertes por los huérfanos, y hacer mercancía de su amigo.
28 Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу́ перед вами неправди.
Ahora, pues, complácete en mirarme, porque seguramente no te mentiré en la cara.
29 Верніться ж, хай кривди не бу́де, і верніться, — ще в тім моя правда!
Por favor, vuelva. Que no haya injusticia. Sí, regresa de nuevo. Mi causa es justa.
30 Хіба́ в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку́, щоб розпізнати нещастя?
¿Hay injusticia en mi lengua? ¿Mi gusto no puede discernir las travesuras?
