Йов 6
1 А Йов відповів та й сказав:
A Jov odgovori i reèe:
2 „Коли б сму́ток мій вірно був зва́жений, а з ним ра́зом нещастя моє підняли́ на вазі,
O da bi se dobro izmjerili jadi moji, i zajedno se nevolja moja metnula na mjerila!
3 то тепер воно тяжче було б від морсько́го піску, тому́ нерозва́жне слова́ мої кажуть!
Pretegla bi pijesak morski; zato mi i rijeèi nedostaje.
4 Бо в мені Всемогу́тнього стрі́ли, і їхня отру́та п'є духа мого́, страхи Божі шику́ються в бій проти ме́не...
Jer su strijele svemoguæega u meni, otrov njihov ispija mi duh, strahote Božije udaraju na me.
5 Чи дикий осел над травою реве́? Хіба реве віл, коли ясла повні?
Rièe li divlji magarac kod trave? muèe li vo kod piæe svoje?
6 Чи без соли їдять несмачне́, чи є смак у білко́ві яйця́?
Jede li se bljutavo bez soli? ima li slasti u biocu od jajca?
7 Чого́ не хотіла торкну́тись душа моя, все те стало мені за поживу в хворо́бі.
Èega se duša moja nije htjela dotaknuti, to mi je jelo u nevolji.
8 О, коли б же збуло́ся проха́ння моє, а моє сподіва́ння дав Бог!
O da bi mi se ispunila molba, i da bi mi Bog dao što èekam!
9 О, коли б зволив Бог розчави́ти мене, простягну́в Свою руку — й мене полама́в, —
I da bi Bog htio satrti me, da bi mahnuo rukom svojom, i istrijebio me!
10 то була б ще потіха мені, і скака́в би я в немилосе́рдному бо́лі, бо я не зрікався слів Святого!
Jer mi je još utjeha, ako i gorim od bola niti me žali, što nijesam tajio rijeèi svetoga.
11 Яка сила моя, що наді́ю я матиму? І який мій кінець, щоб продо́вжити життя моє це?
Kaka je sila moja da bih pretrpio? kakav li je kraj moj da bih produljio život svoj?
12 Чи сила камі́нна — то сила моя? Чи тіло моє мідяне́?
Je li sila moja kamena sila? je li tijelo moje od mjedi?
13 Чи не поміч для мене в мені, чи спасі́ння від мене відсу́нене?
Ima li još pomoæi u mene? i nije li daleko od mene što bi me pridržalo?
14 Для то́го, хто гине, товариш — то ласка, хоча б опусти́в того страх Всемогу́тнього.
Nesretnomu treba milost prijatelja njegova, ali je on ostavio strah svemoguæega.
15 Брати́ мої зраджують, мов той поті́к, мов річи́ще пото́ків, минають вони,
Braæa moja iznevjeriše kao potok, kao bujni potoci proðoše,
16 темні́ші від льо́ду вони, в них ховається сніг.
Koji su mutni od leda, u kojima se sakriva snijeg;
17 Коли сонце їх гріє, вони висиха́ють, у теплі — гинуть з місця свого́.
Kad se otkrave, oteku; kad se zagriju, nestane ih s mjesta njihovijeh.
18 Карава́ни дорогу свою відхиля́ють, ухо́дять в пустиню — й щезають.
Tamo amo svræu od putova svojih, idu u ništa i gube se.
19 Карава́ни з Теми́ поглядають, похо́ди з Шеви́ покладають наді́ї на них.
Putnici iz Teme pogledahu, koji iðahu u Sevu uzdahu se u njih;
20 І засоро́милися, що вони сподіва́лись; до нього прийшли — та й збенте́жились.
Ali se postidješe što se pouzdaše u njih, došavši do njih osramotiše se.
21 Так і ви тепер стали ніщо́, побачили страх — і злякались!
Tako i vi postaste ništa; vidjeste pogibao moju, i strah vas je.
22 Чи я говорив коли: „Дайте мені, а з має́тку свого дайте пі́дкуп за мене,
Eda li sam vam rekao: dajte mi, ili od blaga svojega poklonite mi;
23 і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гноби́телевих мене викупіть?“
Ili izbavite me iz ruke neprijateljeve, i iz ruke nasilnièke iskupite me?
24 Навчіть ви мене — і я буду мовчати, а в чім я невми́сне згрішив — розтлума́чте мені.
Pouèite me, i ja æu muèati; i u èemu sam pogriješio, obavijestite me.
25 Які гострі слова́ справедливі, та що то дово́дить дога́на від вас?
Kako su jake rijeèi istinite! Ali šta æe ukor vaš?
26 Чи ви ду́маєте докоря́ти слова́ми? Бо на вітер слова́ одчайду́шного,
Mislite li da æe rijeèi ukoriti, i da je govor èovjeka bez nadanja vjetar?
27 і на сироту́ нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!
I na sirotu napadate, i kopate jamu prijatelju svojemu.
28 Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу́ перед вами неправди.
Zato sada pogledajte me, i vidite lažem li pred vama.
29 Верніться ж, хай кривди не бу́де, і верніться, — ще в тім моя правда!
Pregledajte; da ne bude nepravde; pregledajte, ja sam prav u tom.
30 Хіба́ в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку́, щоб розпізнати нещастя?
Ima li nepravde na jeziku mojem? ne razbira li grlo moje zla?
