Йов 6
1 А Йов відповів та й сказав:
Nanoiñe amy zao t’Iobe:
2 „Коли б сму́ток мій вірно був зва́жений, а з ним ра́зом нещастя моє підняли́ на вазі,
Ee te linanja o ha’emberakoo, vaho natrao-fipoke am-balantsy ao o ha’ampohekoo!
3 то тепер воно тяжче було б від морсько́го піску, тому́ нерозва́жне слова́ мої кажуть!
Fa ho nandikoatse ty lanja’ ze kila faseñe an-driak’ ao: Aa le nitsoretoke t’ie nivolañe.
4 Бо в мені Всемогу́тнього стрі́ли, і їхня отру́та п'є духа мого́, страхи Божі шику́ються в бій проти ме́не...
Fa amako ao o ana-pale’ i El-Sadaio; inome’ ty troko ty vore’e; miatreatre ahiko o harevendreveñan’ Añahareo.
5 Чи дикий осел над травою реве́? Хіба реве віл, коли ясла повні?
Mitreñe hao ty borìke ly t’ie amañ’ahetse, ke mirohake hao ty añombe ambone’ i hane’ey?
6 Чи без соли їдять несмачне́, чи є смак у білко́ві яйця́?
Ho kamaeñe tsy aman-tsira hao t’ie nàmoñe? mafiry hao ty tapotin’atoly?
7 Чого́ не хотіла торкну́тись душа моя, все те стало мені за поживу в хворо́бі.
Ifoneñan-troko ty hitsopeke; hoe lintseñe t’ie siloke.
8 О, коли б же збуло́ся проха́ння моє, а моє сподіва́ння дав Бог!
Ehe te niazoko i halalikoy; te hatolon’Añahare i salalaekoy,
9 О, коли б зволив Бог розчави́ти мене, простягну́в Свою руку — й мене полама́в, —
ee te ho non’ Añahare ty handemok’ ahiko, te ho hahà’e ty fità’e hañitoa’e ahy!
10 то була б ще потіха мені, і скака́в би я в немилосе́рдному бо́лі, бо я не зрікався слів Святого!
Zao ty ho nañohò ahiko; hahavontitirako tsy aman-tretrè ty fanaintaiñañe; te tsy niliereko ty nafè’ i Masiñey.
11 Яка сила моя, що наді́ю я матиму? І який мій кінець, щоб продо́вжити життя моє це?
Aia ty haozarako te hitamà? Inoñe ty ho figadoñako, t’ie hahaliñe?
12 Чи сила камі́нна — то сила моя? Чи тіло моє мідяне́?
Haozaram-bato hao ty hafatrarako? Torisike hao ty sandriko?
13 Чи не поміч для мене в мені, чи спасі́ння від мене відсу́нене?
Hera tsy amako ty fañimbàñe ahiko, ke nasiotse amako ty famotsorañe?
14 Для то́го, хто гине, товариш — то ласка, хоча б опусти́в того страх Всемогу́тнього.
Mañeva ho ferenaiñan-drañe’e ty mpisotry, ndra te napo’e ty fañeveñañe amy El-Sadai.
15 Брати́ мої зраджують, мов той поті́к, мов річи́ще пото́ків, минають вони,
Manao hakalitahan-torahañe amako o rañekoo, hoe saka misorotombake vaho mimosaoñe,
16 темні́ші від льо́ду вони, в них ховається сніг.
ie angonkòña’ i ranon-kavandray, naho am-pietaham-panala.
17 Коли сонце їх гріє, вони висиха́ють, у теплі — гинуть з місця свого́.
Ie matrovoke le mianjiñe, ie faosa vaho mimiañe an-toe’e.
18 Карава́ни дорогу свою відхиля́ють, ухо́дять в пустиню — й щезають.
Miolakolak’ am-pañaveloañe iereo, mb’an-kakoahañe mb’eo vaho mimeatse.
19 Карава́ни з Теми́ поглядають, похо́ди з Шеви́ покладають наді́ї на них.
Nipaia’ o mpivovotse boak’ i Temào, nitamà’ o mpitavea’ i Sebào.
20 І засоро́милися, що вони сподіва́лись; до нього прийшли — та й збенте́жились.
Nilonjetse t’ie nahatoky; nitangòke te nipok’eo.
21 Так і ви тепер стали ніщо́, побачили страх — і злякались!
Toe manahake Izay nahareo henaneo; oni’ areo ty hekoheko le miriatsandriñe.
22 Чи я говорив коли: „Дайте мені, а з має́тку свого дайте пі́дкуп за мене,
Nanao ty hoe vi’raho? Añendeso, ndra, Itambezo am-bokàñe amo vara’ areoo
23 і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гноби́телевих мене викупіть?“
Ehe, ampipolitiro am-pitàn-drafelahy, ke: Jebaño am-pità’ o fanalolahio ty fiaiko?
24 Навчіть ви мене — і я буду мовчати, а в чім я невми́сне згрішив — розтлума́чте мені.
Anaro iraho, le hitsiñe; atoro ahy ty nandilarako.
25 Які гострі слова́ справедливі, та що то дово́дить дога́на від вас?
Toe mahasibeke ty saontsy to! Fe inoñe ty ho toiñe’ ty fifanoitoi’areo?
26 Чи ви ду́маєте докоря́ти слова́ми? Бо на вітер слова́ одчайду́шного,
Ke te o reha’oo ro vente’e vaho tioke avao ty lañonam-pamoe’ piaiñe?
27 і на сироту́ нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!
Eka, ndra iambotraha’ areo ty bode-rae vaho haletake ty rañetse.
28 Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу́ перед вами неправди.
Ehe henteo henaneo, hera mpandañitse añ’atrefa’ areo iraho.
29 Верніться ж, хай кривди не бу́де, і верніться, — ще в тім моя правда!
Mibalintoàña, le ko mandilatse; Eka mifosera, fa vantañe o ahikoo.
30 Хіба́ в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку́, щоб розпізнати нещастя?
Manan-tahy hao ty lelako? Tsy apota’ ty lañilañiko hao ty hankàñe?
