Йов 6
1 А Йов відповів та й сказав:
ヨブ應へて曰く
2 „Коли б сму́ток мій вірно був зва́жений, а з ним ра́зом нещастя моє підняли́ на вазі,
願はくは我憤恨の善く權られ 我懊惱の之とむかひて天秤に懸られんことを
3 то тепер воно тяжче було б від морсько́го піску, тому́ нерозва́жне слова́ мої кажуть!
然すれば是は海の沙よりも重からん 斯ればこそ我言躁妄なりけれ
4 Бо в мені Всемогу́тнього стрі́ли, і їхня отру́та п'є духа мого́, страхи Божі шику́ються в бій проти ме́не...
それ全能者の箭わが身にいりわが魂神その毒を飮り 神の畏怖我を襲ひ攻む
5 Чи дикий осел над травою реве́? Хіба реве віл, коли ясла повні?
野驢馬あに靑草あるに鳴んや 牛あに食物あるに吽らんや
6 Чи без соли їдять несмачне́, чи є смак у білко́ві яйця́?
淡き物あに鹽なくして食はれんや 蛋の白あに味あらんや
7 Чого́ не хотіла торкну́тись душа моя, все те стало мені за поживу в хворо́бі.
わが心の觸ることを嫌ふ物是は我が厭ふ所の食物のごとし
8 О, коли б же збуло́ся проха́ння моє, а моє сподіва́ння дав Бог!
願はくは我求むる所を得んことを願はくは神わが希ふ所の物を我に賜はらんことを
9 О, коли б зволив Бог розчави́ти мене, простягну́в Свою руку — й мене полама́в, —
願はくは神われを滅ぼすを善とし 御手を伸て我を絶たまはんことを
10 то була б ще потіха мені, і скака́в би я в немилосе́рдному бо́лі, бо я не зрікався слів Святого!
然るとも我は尚みづから慰むる所あり 烈しき苦痛の中にありて喜ばん 是は我聖者の言に悖りしことなければなり
11 Яка сила моя, що наді́ю я матиму? І який мій кінець, щоб продо́вжити життя моє це?
我何の氣力ありてか尚俟ん 我の終いかなれば我なほ耐へ忍ばんや
12 Чи сила камі́нна — то сила моя? Чи тіло моє мідяне́?
わが氣力あに石の氣力のごとくならんや 我肉あに銅のごとくならんや
13 Чи не поміч для мене в мені, чи спасі́ння від мене відсу́нене?
わが助われの中に無にあらずや 救拯我より逐はなされしにあらずや
14 Для то́го, хто гине, товариш — то ласка, хоча б опусти́в того страх Всемогу́тнього.
憂患にしづむ者はその友これを憐れむべし 然らずば全能者を畏るることを廢ん
15 Брати́ мої зраджують, мов той поті́к, мов річи́ще пото́ків, минають вони,
わが兄弟はわが望を充さざること溪川のごとく 溪川の流のごとくに過さる
16 темні́ші від льо́ду вони, в них ховається сніг.
是は氷のために黑くなり 雪その中に藏るれども
17 Коли сонце їх гріє, вони висиха́ють, у теплі — гинуть з місця свого́.
温暖になる時は消ゆき熱くなるに及てはその處に絶はつ
18 Карава́ни дорогу свою відхиля́ють, ухо́дять в пустиню — й щезають.
隊旅客身をめぐらして去り空曠處にいたりて亡ぶ
19 Карава́ни з Теми́ поглядають, похо́ди з Шеви́ покладають наді́ї на них.
テマの隊旅客これを望みシバの旅客これを慕ふ
20 І засоро́милися, що вони сподіва́лись; до нього прийшли — та й збенте́жились.
彼等これを望みしによりて愧恥を取り 彼處に至りてその面を赧くす
21 Так і ви тепер стали ніщо́, побачили страх — і злякались!
かく汝等も今は虚しき者なり 汝らは怖ろしき事を見れば則ち懼る
22 Чи я говорив коли: „Дайте мені, а з має́тку свого дайте пі́дкуп за мене,
我あに汝等我に予へよと言しこと有んや 汝らの所有物の中より物を取て我ために饋れと言しこと有んや
23 і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гноби́телевих мене викупіть?“
また敵人の手より我を救ひ出せと言しことあらんや 虐ぐる者の手より我を贖へと言しことあらんや
24 Навчіть ви мене — і я буду мовчати, а в чім я невми́сне згрішив — розтлума́чте мені.
我を敎へよ 然らば我默せん 請ふ我の過てる所を知せよ
25 Які гострі слова́ справедливі, та що то дово́дить дога́на від вас?
正しき言は如何に力あるものぞ 然ながら汝らの規諫る所は何の規諫とならんや
26 Чи ви ду́маєте докоря́ти слова́ми? Бо на вітер слова́ одчайду́шного,
汝らは言を規正んと想ふや 望の絶たる者の語る所は風のごときなり
27 і на сироту́ нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!
汝らは孤子のために籤を掣き 汝らの友をも商貨にするならん
28 Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу́ перед вами неправди.
今ねがはくは我に向へ 我は汝らの面の前に僞はらず
29 Верніться ж, хай кривди не бу́де, і верніться, — ще в тім моя правда!
請ふ再びせよ 不義あらしむる勿れ 請ふ再びせよ 此事においては我正義し
30 Хіба́ в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку́, щоб розпізнати нещастя?
我舌に不義あらんや 我口惡き物を辨へざらんや
