Йов 6
1 А Йов відповів та й сказав:
Et Job prit la parole, et dit:
2 „Коли б сму́ток мій вірно був зва́жений, а з ним ра́зом нещастя моє підняли́ на вазі,
Oh! si l'on pesait ma douleur, et si l'on mettait en même temps mes calamités dans la balance!
3 то тепер воно тяжче було б від морсько́го піску, тому́ нерозва́жне слова́ мої кажуть!
Elles seraient plus pesantes que le sable des mers! Voilà pourquoi mes paroles sont outrées.
4 Бо в мені Всемогу́тнього стрі́ли, і їхня отру́та п'є духа мого́, страхи Божі шику́ються в бій проти ме́не...
Car les flèches du Tout-Puissant sont sur moi: mon âme en boit le venin. Les terreurs de Dieu se rangent en bataille contre moi.
5 Чи дикий осел над травою реве́? Хіба реве віл, коли ясла повні?
L'onagre brait-il auprès de l'herbe? Et le bœuf mugit-il auprès de son fourrage?
6 Чи без соли їдять несмачне́, чи є смак у білко́ві яйця́?
Mange-t-on sans sel ce qui est fade? Trouve-t-on du goût dans un blanc d'œuf?
7 Чого́ не хотіла торкну́тись душа моя, все те стало мені за поживу в хворо́бі.
Ce que mon âme refusait de toucher, est comme devenu ma dégoûtante nourriture.
8 О, коли б же збуло́ся проха́ння моє, а моє сподіва́ння дав Бог!
Oh! puisse mon vœu s'accomplir et Dieu me donner ce que j'attends!
9 О, коли б зволив Бог розчави́ти мене, простягну́в Свою руку — й мене полама́в, —
Qu'il plaise à Dieu de me réduire en poussière, qu'il laisse aller sa main pour m'achever!
10 то була б ще потіха мені, і скака́в би я в немилосе́рдному бо́лі, бо я не зрікався слів Святого!
Et j'aurai une consolation, et j'aurai des transports de joie au milieu des tourments qu'il ne m'épargne pas: c'est que je n'ai pas renié les paroles du Saint.
11 Яка сила моя, що наді́ю я матиму? І який мій кінець, щоб продо́вжити життя моє це?
Quelle est ma force pour que j'espère, et quelle est ma fin pour que je prenne patience?
12 Чи сила камі́нна — то сила моя? Чи тіло моє мідяне́?
Ma force est-elle la force des pierres? Ma chair est-elle d'airain?
13 Чи не поміч для мене в мені, чи спасі́ння від мене відсу́нене?
Ne suis-je pas sans secours, et toute ressource ne m'est-elle pas ôtée?
14 Для то́го, хто гине, товариш — то ласка, хоча б опусти́в того страх Всемогу́тнього.
Le malheureux a droit à la pitié de son ami, eût-il abandonné la crainte du Tout-Puissant.
15 Брати́ мої зраджують, мов той поті́к, мов річи́ще пото́ків, минають вони,
Mes amis m'ont trompé comme un torrent, comme le lit des torrents qui passent;
16 темні́ші від льо́ду вони, в них ховається сніг.
Ils sont troublés par les glaçons, la neige s'y engloutit;
17 Коли сонце їх гріє, вони висиха́ють, у теплі — гинуть з місця свого́.
Mais, au temps de la sécheresse, ils tarissent, et, dans les chaleurs, ils disparaissent de leur place.
18 Карава́ни дорогу свою відхиля́ють, ухо́дять в пустиню — й щезають.
Les caravanes se détournent de leur route; elles montent dans le désert et se perdent.
19 Карава́ни з Теми́ поглядають, похо́ди з Шеви́ покладають наді́ї на них.
Les caravanes de Théma y comptaient; les voyageurs de Shéba s'y attendaient.
20 І засоро́милися, що вони сподіва́лись; до нього прийшли — та й збенте́жились.
Ils sont honteux d'avoir eu cette confiance: ils arrivent sur les lieux, et restent confondus.
21 Так і ви тепер стали ніщо́, побачили страх — і злякались!
C'est ainsi que vous me manquez à présent; vous voyez une chose terrible, et vous en avez horreur!
22 Чи я говорив коли: „Дайте мені, а з має́тку свого дайте пі́дкуп за мене,
Mais vous ai-je dit: “Donnez-moi quelque chose, et, de vos biens, faites des présents en ma faveur;
23 і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гноби́телевих мене викупіть?“
Délivrez-moi de la main de l'ennemi, et rachetez-moi de la main des violents? “
24 Навчіть ви мене — і я буду мовчати, а в чім я невми́сне згрішив — розтлума́чте мені.
Instruisez-moi, et je me tairai. Faites-moi comprendre en quoi j'ai erré.
25 Які гострі слова́ справедливі, та що то дово́дить дога́на від вас?
Oh! que les paroles droites ont de force! Mais que veut censurer votre censure?
26 Чи ви ду́маєте докоря́ти слова́ми? Бо на вітер слова́ одчайду́шного,
Sont-ce des mots que vous voulez censurer? Mais il faut laisser au vent les paroles d'un homme au désespoir.
27 і на сироту́ нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!
Vraiment, vous joueriez au sort un orphelin, et vous vendriez votre ami!
28 Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу́ перед вами неправди.
Mais, à présent, veuillez jeter les yeux sur moi, et voyez si je vous mens en face!
29 Верніться ж, хай кривди не бу́де, і верніться, — ще в тім моя правда!
Revenez donc, et soyez sans injustice! Revenez, et que mon bon droit paraisse!
30 Хіба́ в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку́, щоб розпізнати нещастя?
Y a-t-il de l'injustice dans ma langue? Et mon palais ne sait-il pas discerner le mal?
