Йов 6
1 А Йов відповів та й сказав:
Så tog Job til Orde og svarede:
2 „Коли б сму́ток мій вірно був зва́жений, а з ним ра́зом нещастя моє підняли́ на вазі,
"Gid man vejed min Harme og vejed min Ulykke mod den!
3 то тепер воно тяжче було б від морсько́го піску, тому́ нерозва́жне слова́ мої кажуть!
Thi tungere er den end Havets Sand, derfor talte jeg over mig!
4 Бо в мені Всемогу́тнього стрі́ли, і їхня отру́та п'є духа мого́, страхи Божі шику́ються в бій проти ме́не...
Thi i mig sidder den Almægtiges Pile, min Ånd inddrikker deres Gift; Rædsler fra Gud forvirrer mig.
5 Чи дикий осел над травою реве́? Хіба реве віл, коли ясла повні?
Skriger et Vildæsel midt i Græsset, brøler en Okse ved sit Foder?
6 Чи без соли їдять несмачне́, чи є смак у білко́ві яйця́?
Spiser man ferskt uden Salt, smager mon Æggehvide godt?
7 Чого́ не хотіла торкну́тись душа моя, все те стало мені за поживу в хворо́бі.
Min Sjæl vil ej røre derved, de Ting er som Lugt af en Løve.
8 О, коли б же збуло́ся проха́ння моє, а моє сподіва́ння дав Бог!
Ak, blev mit Ønske dog opfyldt, Gud give mig det, som jeg håber
9 О, коли б зволив Бог розчави́ти мене, простягну́в Свою руку — й мене полама́в, —
vilde d dog knuse mig, række Hånden ud og skære mig fra,
10 то була б ще потіха мені, і скака́в би я в немилосе́рдному бо́лі, бо я не зрікався слів Святого!
så vilde det være min Trøst - jeg hopped af Glæde trods skånselsløs Kval at jeg ikke har nægtet den Helliges Ord.
11 Яка сила моя, що наді́ю я матиму? І який мій кінець, щоб продо́вжити життя моє це?
Hvad er min Kraft, at jeg skal holde ud, min Udgang, at jeg skal være tålmodig?
12 Чи сила камі́нна — то сила моя? Чи тіло моє мідяне́?
Er da min Kraft som Stenens, er da mit Legeme Kobber?
13 Чи не поміч для мене в мені, чи спасі́ння від мене відсу́нене?
Ak, for mig er der ingen Hjælp, hver Udvej lukker sig for mig.
14 Для то́го, хто гине, товариш — то ласка, хоча б опусти́в того страх Всемогу́тнього.
Den, der nægter sin Næste Godhed, han bryder med den Almægtiges Frygt.
15 Брати́ мої зраджують, мов той поті́к, мов річи́ще пото́ків, минають вони,
Mine Brødre sveg mig som en Bæk, som Strømme, hvis Vand svandt bort,
16 темні́ші від льо́ду вони, в них ховається сніг.
de, der var grumset af os, og som Sneen gemte sig i,
17 Коли сонце їх гріє, вони висиха́ють, у теплі — гинуть з місця свого́.
men som svandt ved Solens Glød, tørredes sporløst ud i Hede;
18 Карава́ни дорогу свою відхиля́ють, ухо́дять в пустиню — й щезають.
Karavaner bøjer af fra Vejen, drager op i Ørkenen og går til Grunde;
19 Карава́ни з Теми́ поглядають, похо́ди з Шеви́ покладають наді́ї на них.
Temas Karavaner spejder, Sabas Rejsetog håber på dem,
20 І засоро́милися, що вони сподіва́лись; до нього прийшли — та й збенте́жились.
men de beskæmmes i deres Tillid, de kommer derhen og skuffes!
21 Так і ви тепер стали ніщо́, побачили страх — і злякались!
Ja, slige Strømme er I mig nu, Rædselen så I og grebes af Skræk!
22 Чи я говорив коли: „Дайте мені, а з має́тку свого дайте пі́дкуп за мене,
Har jeg mon sagt: "Giv mig Gaver, løs mig med eders Velstand,
23 і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гноби́телевих мене викупіть?“
red mig af Fjendens Hånd, køb mig fri fra Voldsmænds Hånd!"
24 Навчіть ви мене — і я буду мовчати, а в чім я невми́сне згрішив — розтлума́чте мені.
Lær mig, så vil jeg tie, vis mig, hvor jeg har fejlet!
25 Які гострі слова́ справедливі, та що то дово́дить дога́на від вас?
Redelig Tale, se, den gør Indtryk; men eders Revselse, hvad er den værd?
26 Чи ви ду́маєте докоря́ти слова́ми? Бо на вітер слова́ одчайду́шного,
Er det jer Hensigt at revse Ord? Den fortvivledes Ord er dog Mundsvejr!
27 і на сироту́ нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!
Selv om en faderløs kasted I Lod og købslog om eders Ven.
28 Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу́ перед вами неправди.
Men vilde I nu dog se på mig! Mon jeg lyver jer op i Ansigtet?
29 Верніться ж, хай кривди не бу́де, і верніться, — ще в тім моя правда!
Vend jer hid, lad der ikke ske Uret, vend jer, thi end har jeg Ret!
30 Хіба́ в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку́, щоб розпізнати нещастя?
Er der Uret på min Tunge, eller skelner min Gane ej, hvad der er ondt?
