Йов 6
1 А Йов відповів та й сказав:
Job loh a doo tih,
2 „Коли б сму́ток мій вірно був зва́жений, а з ним ра́зом нещастя моє підняли́ на вазі,
Ka konoinah ka thuek, ka thuek vetih ka talnah he cooi dongah ka tloeng rhenten koinih.
3 то тепер воно тяжче було б від морсько́го піску, тому́ нерозва́жне слова́ мої кажуть!
Tuitunli kah laivin lakah n'nan ngawn coeng. Te dongah ka ol he lawn coeng.
4 Бо в мені Всемогу́тнього стрі́ли, і їхня отру́та п'є духа мого́, страхи Божі шику́ються в бій проти ме́не...
Tlungthang thaltang dongah a sue te ka khuiah ka mueihla loh a mam. Pathen kah hihhamnah loh kai taengah rhong a pai.
5 Чи дикий осел над травою реве́? Хіба реве віл, коли ясла повні?
Kohong marhang khaw baelhing soah pang tih, vaito te a kamvuelh soah rhung bal nim?
6 Чи без соли їдять несмачне́, чи є смак у білко́ві яйця́?
Lungkaeh om kolla ankak a caak tih aiduei dakda dongah a hlihlim om aya?
7 Чого́ не хотіла торкну́тись душа моя, все те стало мені за поживу в хворо́бі.
Amih te ka hinglu loh ben ham a aal tih ka buh khaw kolet la om.
8 О, коли б же збуло́ся проха́ння моє, а моє сподіва́ння дав Бог!
Ka huithuinah he ulong m'paek vetih a thoeng eh? Tedae ka ngaiuepnah he Pathen long ni m'paek eh?
9 О, коли б зволив Бог розчави́ти мене, простягну́в Свою руку — й мене полама́в, —
Pathen he mulmet vetih kai he m'phop, a kut a hlam vetih kai m'mueluem mako.
10 то була б ще потіха мені, і скака́в би я в немилосе́рдному бо́лі, бо я не зрікався слів Святого!
Te vaengah kai ham hloephloeinah om dae lah sue. Te vaengah bungtloh khuiah ka uem mako. Hlangcim te ka phah pawt bangla n'lungma sak pawt mako.
11 Яка сила моя, що наді́ю я матиму? І який мій кінець, щоб продо́вжити життя моє це?
Ka ngaiuep ham ka thadueng khaw menim? Ka hinglu ka hlawt ham ka hmailong khaw menim?
12 Чи сила камі́нна — то сила моя? Чи тіло моє мідяне́?
Ka thadueng he lungto thadueng nim? Ka saa he rhohumsen a?
13 Чи не поміч для мене в мені, чи спасі́ння від мене відсу́нене?
Kai ham he kamah kah bomnah om ngawn pawt tih lungming cueihnah khaw kai lamloh a heh coeng.
14 Для то́го, хто гине, товариш — то ласка, хоча б опусти́в того страх Всемогу́тнього.
Ngaidaeng loh tlungthang hinyahnah a hnoo vaengah pataeng a baerhoep taengkah sitlohnah a dang van.
15 Брати́ мої зраджують, мов той поті́к, мов річи́ще пото́ків, минають вони,
Ka manuca rhoek khaw soklong bangla la hnukpoh tih sokca soklong bangla kak.
16 темні́ші від льо́ду вони, в них ховається сніг.
Amih te vueltling loh a nu sak tih vuelsong a yut pah.
17 Коли сонце їх гріє, вони висиха́ють, у теплі — гинуть з місця свого́.
Kho a awlh vaengah a bae neh huu tih amah hmuen lamloh kak uh.
18 Карава́ни дорогу свою відхиля́ють, ухо́дять в пустиню — й щезають.
A caehlong longpuei a hoi uh tih hinghong la a caeh dongah milh uh.
19 Карава́ни з Теми́ поглядають, похо́ди з Шеви́ покладають наді́ї на них.
Tema caehlong kah rhoek loh a paelki uh tih, Sheba lambong amih ham a lamtawn uh.
20 І засоро́милися, що вони сподіва́лись; до нього прийшли — та й збенте́жились.
A pangtung uh dongah yak uh tih a taengla a pawk uh akhaw a hmai tal.
21 Так і ви тепер стали ніщо́, побачили страх — і злякались!
A taengah a hong la na om uh van coeng dongah rhihkoi na hmuh vaengah na rhih uh.
22 Чи я говорив коли: „Дайте мені, а з має́тку свого дайте пі́дкуп за мене,
“Kai taengah m'pae uh lamtah na thadueng lamloh kai hamla kapbaih pae uh.
23 і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гноби́телевих мене викупіть?“
Rhal kut lamloh kai n'loeih sak lamtah hlanghaeng kut lamloh kai n'lat uh,” ka ti noek a?
24 Навчіть ви мене — і я буду мовчати, а в чім я невми́сне згрішив — розтлума́чте мені.
Kai n'thuinuet lamtah ka ngam bitni. Metla ka palang khaw kai he m'ming sakuh.
25 Які гострі слова́ справедливі, та що то дово́дить дога́на від вас?
Balae tih hlang dueng ol rhap rhap a cal? Nangmih lamloh a tluung ham khaw balae a tluung?
26 Чи ви ду́маєте докоря́ти слова́ми? Бо на вітер слова́ одчайду́шного,
Olthui te tluung hamla na moeh uh nama? Ol khaw khohli bangla talsae mai pawn ni.
27 і на сироту́ нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!
Cadah ham aisat hmulung na naan vetih na hui hamla na tael pah nim?
28 Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу́ перед вами неправди.
Tedae mulmet uh laeh, kai taengla mael uh. Nangmih maelhmai ah ka laithae nim?
29 Верніться ж, хай кривди не бу́де, і верніться, — ще в тім моя правда!
Mael uh laeh, dumlai la om uh boeh, mael uh laeh, koep mael uh laeh. Ka duengnah he a khuiah om.
30 Хіба́ в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку́, щоб розпізнати нещастя?
Ka lai dongah dumlai om nim? Ka dang loh talnah yakming pawt maco.
