Йов 5
1 Ану клич, — чи є хто, щоб тобі відповів? І до ко́го з святих ти вдаси́ся?
Nämn mig en, hvad gäller, om du någon finner; och se dig om någorstäds efter en helig.
2 Бо гнів побиває безглу́здого, а за́здрощі смерть завдаю́ть нерозумному!
Men en dåra dräper väl vreden, och en ovisan dödar nitet.
3 Я бачив безумного, я́к він розсівся, — та зараз оселя його спорохня́віла.
Jag såg en dåra väl rotad, och jag bannade straxt hans huse:
4 Від спасі́ння далекі сини його, вони без рятунку поча́влені бу́дуть у брамі!
Hans barn skola vara fjerran ifrå helsone, och skola varda sönderkrossade i porten, der ingen hjelpare är.
5 Його жни́во голодний поїсть, і з-між те́рну його забере́, — і спра́гнені ось поковта́ють маєток його!
Hans säd skall den hungrige uppäta, och de väpnade skola taga henne; och hans gods skola de törstige utsupa.
6 Бо нещастя вихо́дить не з по́роху, а горе росте не з землі, —
Förty vedermödan går icke upp af jordene, och olyckan växer icke upp af åkrenom;
7 бо люди́на народжується на стражда́ння, як іскри, щоб уго́ру летіти.
Utan menniskan varder född till olycko, såsom foglarna till att flyga.
8 А я б удава́вся до Бога, і на Бога б поклав свою справу, —
Dock vill jag nu tala om Gud, och handla om honom;
9 Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа,
Som gör mägtig ting, de der icke ransakas kunna; och under, som icke räknas kunna;
10 бо Він дає дощ на пове́рхню землі, і на поля́ посилає Він воду,
Den der regn gifver på jordena, och låter vatten komma på markena;
11 щоб поста́вить низьки́х на високе, і зміцни́ти спасі́ння засмучених.
Den der upphöjer de nedriga, och upphjelper de förtryckta.
12 Він розві́ює за́думи хитрих, і не виконують плану їх ру́ки,
Han gör deras anslag, som listige äro till intet, att deras hand intet kan uträtta.
13 Він мудрих лука́вством їх ло́вить, і рада круті́йська марно́ю стає, —
Han begriper de visa i deras listighet, och gör de klokas råd till galenskap;
14 вдень знахо́дять вони темноту́, а в по́лудень ма́цають, мов уночі!
Att de om dagen löpa i mörkrena, och famla om middagen såsom om nattena.
15 І Він від меча урято́вує бідного, а з міцно́ї руки — бідаря́,
Och han hjelper den fattiga ifrå svärdet, och ifrå deras mun; och utu dens väldigas hand;
16 і стає́ться надія нужде́нному, і замкнула уста́ свої кривда!
Och är dens fattigas tröst, att orättfärdigheten måste hålla sin mun till.
17 Тож блаженна люди́на, яку Бог карта́є, і ти не цурайсь Всемогу́тнього кари:
Si, salig är den menniska, den Gud straffar; derföre förkasta icke dens Allsmägtigas tuktan.
18 Бо Він рану завда́сть — і перев'я́же, Він ламає — й виго́юють руки Його!
Ty han sargar, och läker; han slår, och hans hand helar.
19 В шістьох лихах спаса́є тебе, а в сімох не діткне́ тебе зло:
Utaf sex bedröfvelser frälsar han dig, och i den sjunde kommer intet ondt vid dig.
20 Викупля́є тебе Він від смерти за голоду, а в бою́ — з рук меча.
I dyr tid frälsar han dig ifrå döden, och i stridene ifrå svärdsens hand.
21 Як бич язика́ запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як при́йде вона.
Han skall skyla dig för tungones gissel, att du icke skall frukta för förderf, då det kommer.
22 З насилля та з голоду бу́деш сміятись, а земно́ї звіри́ни не бійся.
Uti förderf och hunger skall du le, och icke frukta för vilddjuren i landena;
23 Бо з камі́нням на полі є в тебе умова, і звір польови́й прими́рився з тобою.
Utan ditt förbund skall vara med stenom på markene; och vilddjuren i landena skola hålla frid med dig.
24 І дові́даєшся, що наме́т твій спокійний, і перегля́неш домі́вку свою́, — і не зна́йдеш у ній недоста́тку.
Och du skall förnimma, att din hydda hafver frid, och skall försörja dina boning, och icke synda;
25 І довідаєшся, що числе́нне насіння твоє, а наща́дки твої — як трава на землі!
Och skall förnimma, att din säd skall varda mycken, och dine efterkommande såsom gräs på jordene;
26 І в дозрілому ві́ці до гробу ти зі́йдеш, як збіжжя доспі́ле ввіхо́дить до клуні за ча́су свого!
Och skall i ålderdomen komma till grafva, såsom en hvetekärfve införd varder, i rättom tid.
27 Отож, досліди́ли ми це — й воно так, послухай цього́, — й зрозумій собі все!“
Si, det hafve vi ransakat, och det är så; hör dertill, och rätta dig derefter.
