Йов 5
1 Ану клич, — чи є хто, щоб тобі відповів? І до ко́го з святих ти вдаси́ся?
Ahora pues da voces, si habrá quien te responda; y si habrá alguno de los santos a quien mires.
2 Бо гнів побиває безглу́здого, а за́здрощі смерть завдаю́ть нерозумному!
Es cierto que al insensato la ira le mata; y al codicioso consume la envidia.
3 Я бачив безумного, я́к він розсівся, — та зараз оселя його спорохня́віла.
Yo he visto al necio que echaba raíces, y en la misma hora maldije su habitación.
4 Від спасі́ння далекі сини його, вони без рятунку поча́влені бу́дуть у брамі!
Sus hijos serán lejos de la salud, y en la puerta serán quebrantados, y no habrá quien los libre.
5 Його жни́во голодний поїсть, і з-між те́рну його забере́, — і спра́гнені ось поковта́ють маєток його!
Hambrientos comerán su segada, y la sacarán de entre las espinas; y sedientos beberán su hacienda.
6 Бо нещастя вихо́дить не з по́роху, а горе росте не з землі, —
Porque la pena no sale del polvo, ni la molestia reverdece de la tierra.
7 бо люди́на народжується на стражда́ння, як іскри, щоб уго́ру летіти.
Antes como las centellas se levantan para volar por el aire, así el hombre nace para la aflicción.
8 А я б удава́вся до Бога, і на Бога б поклав свою справу, —
Ciertamente yo buscaría a Dios, y depositaría en él mis negocios;
9 Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа,
El cual hace grandes cosas, que no hay quien las comprenda; y maravillas que no tienen cuento:
10 бо Він дає дощ на пове́рхню землі, і на поля́ посилає Він воду,
Que da la lluvia sobre la haz de la tierra, y envía las aguas sobre las haces de las plazas:
11 щоб поста́вить низьки́х на високе, і зміцни́ти спасі́ння засмучених.
Que pone los humildes en altura, y los enlutados son levantados a salud:
12 Він розві́ює за́думи хитрих, і не виконують плану їх ру́ки,
Que frustra los pensamientos de los astutos, para que sus manos no hagan nada:
13 Він мудрих лука́вством їх ло́вить, і рада круті́йська марно́ю стає, —
Que prende a los sabios en su astucia, y el consejo de los perversos es entontecido.
14 вдень знахо́дять вони темноту́, а в по́лудень ма́цають, мов уночі!
De día se topan con tinieblas, y en mitad del día andan a tiento, como en noche.
15 І Він від меча урято́вує бідного, а з міцно́ї руки — бідаря́,
Y libra de la espada al pobre, de la boca de los impíos, y de la mano violenta.
16 і стає́ться надія нужде́нному, і замкнула уста́ свої кривда!
Que es esperanza al menesteroso, y la iniquidad cerró su boca.
17 Тож блаженна люди́на, яку Бог карта́є, і ти не цурайсь Всемогу́тнього кари:
He aquí, que bienaventurado es el hombre a quien Dios castiga: por tanto no menosprecies la corrección del Todopoderoso.
18 Бо Він рану завда́сть — і перев'я́же, Він ламає — й виго́юють руки Його!
Porque él es el que hace la llaga, y él que la ligará: el hiere, y sus manos curan.
19 В шістьох лихах спаса́є тебе, а в сімох не діткне́ тебе зло:
En seis tribulaciones te librará, y en la séptima no te tocará el mal.
20 Викупля́є тебе Він від смерти за голоду, а в бою́ — з рук меча.
En la hambre te redimirá de la muerte, y en la guerra, de las manos de la espada.
21 Як бич язика́ запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як при́йде вона.
Del azote de la lengua serás encubierto: ni temerás de la destrucción, cuando viniere.
22 З насилля та з голоду бу́деш сміятись, а земно́ї звіри́ни не бійся.
De la destrucción y de la hambre te reirás, y no temerás de las bestias del campo.
23 Бо з камі́нням на полі є в тебе умова, і звір польови́й прими́рився з тобою.
Y aun con las piedras del campo tendrás tu concierto, y las bestias del campo te serán pacíficas.
24 І дові́даєшся, що наме́т твій спокійний, і перегля́неш домі́вку свою́, — і не зна́йдеш у ній недоста́тку.
Y sabrás que hay paz en tu tienda; y visitarás tu morada, y no pecarás.
25 І довідаєшся, що числе́нне насіння твоє, а наща́дки твої — як трава на землі!
Y entenderás que tu simiente es mucha; y tus pimpollos, como la yerba de la tierra.
26 І в дозрілому ві́ці до гробу ти зі́йдеш, як збіжжя доспі́ле ввіхо́дить до клуні за ча́су свого!
Y vendrás en la vejez a la sepultura, como el montón de trigo que se coge a su tiempo.
27 Отож, досліди́ли ми це — й воно так, послухай цього́, — й зрозумій собі все!“
He aquí lo que hemos inquirido, lo cual es así: óyelo, y tú sabe para ti.
