Йов 5
1 Ану клич, — чи є хто, щоб тобі відповів? І до ко́го з святих ти вдаси́ся?
Взывай, если есть отвечающий тебе. И к кому из святых обратишься ты?
2 Бо гнів побиває безглу́здого, а за́здрощі смерть завдаю́ть нерозумному!
Так, глупца убивает гневливость, и несмысленного губит раздра-жительность.
3 Я бачив безумного, я́к він розсівся, — та зараз оселя його спорохня́віла.
Видел я, как глупец укореняется, и тотчас проклял дом его.
4 Від спасі́ння далекі сини його, вони без рятунку поча́влені бу́дуть у брамі!
Дети его далеки от счастья, их будут бить у ворот, и не будет заступника.
5 Його жни́во голодний поїсть, і з-між те́рну його забере́, — і спра́гнені ось поковта́ють маєток його!
Жатву его съест голодный и из-за терна возьмет ее, и жаждущие поглотят имущество его.
6 Бо нещастя вихо́дить не з по́роху, а горе росте не з землі, —
Так, не из праха выходит горе, и не из земли вырастает беда;
7 бо люди́на народжується на стражда́ння, як іскри, щоб уго́ру летіти.
но человек рождается на страдание, как искры, чтобы устремляться вверх.
8 А я б удава́вся до Бога, і на Бога б поклав свою справу, —
Но я к Богу обратился бы, предал бы дело мое Богу,
9 Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа,
Который творит дела великие и неисследимые, чудные без числа,
10 бо Він дає дощ на пове́рхню землі, і на поля́ посилає Він воду,
дает дождь на лице земли и посылает воды на лице полей;
11 щоб поста́вить низьки́х на високе, і зміцни́ти спасі́ння засмучених.
униженных поставляет на высоту, и сетующие возносятся во спасение.
12 Він розві́ює за́думи хитрих, і не виконують плану їх ру́ки,
Он разрушает замыслы коварных, и руки их не довершают предприятия.
13 Він мудрих лука́вством їх ло́вить, і рада круті́йська марно́ю стає, —
Он уловляет мудрецов их же лукавством, и совет хитрых становится тщетным:
14 вдень знахо́дять вони темноту́, а в по́лудень ма́цають, мов уночі!
днем они встречают тьму и в полдень ходят ощупью, как ночью.
15 І Він від меча урято́вує бідного, а з міцно́ї руки — бідаря́,
Он спасает бедного от меча, от уст их и от руки сильного.
16 і стає́ться надія нужде́нному, і замкнула уста́ свої кривда!
И есть несчастному надежда, и неправда затворяет уста свои.
17 Тож блаженна люди́на, яку Бог карта́є, і ти не цурайсь Всемогу́тнього кари:
Блажен человек, которого вразумляет Бог, и потому наказания Вседержителева не отвергай,
18 Бо Він рану завда́сть — і перев'я́же, Він ламає — й виго́юють руки Його!
ибо Он причиняет раны и Сам обвязывает их; Он поражает, и Его же руки врачуют.
19 В шістьох лихах спаса́є тебе, а в сімох не діткне́ тебе зло:
В шести бедах спасет тебя, и в седьмой не коснется тебя зло.
20 Викупля́є тебе Він від смерти за голоду, а в бою́ — з рук меча.
Во время голода избавит тебя от смерти, и на войне - от руки меча.
21 Як бич язика́ запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як при́йде вона.
От бича языка укроешь себя и не убоишься опустошения, когда оно придет.
22 З насилля та з голоду бу́деш сміятись, а земно́ї звіри́ни не бійся.
Опустошению и голоду посмеешься и зверей земли не убоишься,
23 Бо з камі́нням на полі є в тебе умова, і звір польови́й прими́рився з тобою.
ибо с камнями полевыми у тебя союз, и звери полевые в мире с тобою.
24 І дові́даєшся, що наме́т твій спокійний, і перегля́неш домі́вку свою́, — і не зна́йдеш у ній недоста́тку.
И узнаешь, что шатер твой в безопасности, и будешь смотреть за домом твоим, и не согрешишь.
25 І довідаєшся, що числе́нне насіння твоє, а наща́дки твої — як трава на землі!
И увидишь, что семя твое многочисленно, и отрасли твои, как трава на земле.
26 І в дозрілому ві́ці до гробу ти зі́йдеш, як збіжжя доспі́ле ввіхо́дить до клуні за ча́су свого!
Войдешь во гроб в зрелости, как укладываются снопы пшеницы в свое время.
27 Отож, досліди́ли ми це — й воно так, послухай цього́, — й зрозумій собі все!“
Вот, что мы дознали; так оно и есть: выслушай это и заметь для себя.
