Йов 5
1 Ану клич, — чи є хто, щоб тобі відповів? І до ко́го з святих ти вдаси́ся?
voca ergo si est qui tibi respondeat et ad aliquem sanctorum convertere
2 Бо гнів побиває безглу́здого, а за́здрощі смерть завдаю́ть нерозумному!
vere stultum interficit iracundia et parvulum occidit invidia
3 Я бачив безумного, я́к він розсівся, — та зараз оселя його спорохня́віла.
ego vidi stultum firma radice et maledixi pulchritudini eius statim
4 Від спасі́ння далекі сини його, вони без рятунку поча́влені бу́дуть у брамі!
longe fient filii eius a salute et conterentur in porta et non erit qui eruat
5 Його жни́во голодний поїсть, і з-між те́рну його забере́, — і спра́гнені ось поковта́ють маєток його!
cuius messem famelicus comedet et ipsum rapiet armatus et ebibent sitientes divitias eius
6 Бо нещастя вихо́дить не з по́роху, а горе росте не з землі, —
nihil in terra sine causa fit et de humo non orietur dolor
7 бо люди́на народжується на стражда́ння, як іскри, щоб уго́ру летіти.
homo ad laborem nascitur et avis ad volatum
8 А я б удава́вся до Бога, і на Бога б поклав свою справу, —
quam ob rem ego deprecabor Dominum et ad Deum ponam eloquium meum
9 Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа,
qui facit magna et inscrutabilia et mirabilia absque numero
10 бо Він дає дощ на пове́рхню землі, і на поля́ посилає Він воду,
qui dat pluviam super faciem terrae et inrigat aquis universa
11 щоб поста́вить низьки́х на високе, і зміцни́ти спасі́ння засмучених.
qui ponit humiles in sublimi et maerentes erigit sospitate
12 Він розві́ює за́думи хитрих, і не виконують плану їх ру́ки,
qui dissipat cogitationes malignorum ne possint implere manus eorum quod coeperant
13 Він мудрих лука́вством їх ло́вить, і рада круті́йська марно́ю стає, —
qui adprehendit sapientes in astutia eorum et consilium pravorum dissipat
14 вдень знахо́дять вони темноту́, а в по́лудень ма́цають, мов уночі!
per diem incurrent tenebras et quasi in nocte sic palpabunt in meridie
15 І Він від меча урято́вує бідного, а з міцно́ї руки — бідаря́,
porro salvum faciet a gladio oris eorum et de manu violenti pauperem
16 і стає́ться надія нужде́нному, і замкнула уста́ свої кривда!
et erit egeno spes iniquitas autem contrahet os suum
17 Тож блаженна люди́на, яку Бог карта́є, і ти не цурайсь Всемогу́тнього кари:
beatus homo qui corripitur a Domino increpationem ergo Domini ne reprobes
18 Бо Він рану завда́сть — і перев'я́же, Він ламає — й виго́юють руки Його!
quia ipse vulnerat et medetur percutit et manus eius sanabunt
19 В шістьох лихах спаса́є тебе, а в сімох не діткне́ тебе зло:
in sex tribulationibus liberabit te et in septima non tanget te malum
20 Викупля́є тебе Він від смерти за голоду, а в бою́ — з рук меча.
in fame eruet te de morte et in bello de manu gladii
21 Як бич язика́ запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як при́йде вона.
a flagello linguae absconderis et non timebis calamitatem cum venerit
22 З насилля та з голоду бу́деш сміятись, а земно́ї звіри́ни не бійся.
in vastitate et fame ridebis et bestiam terrae non formidabis
23 Бо з камі́нням на полі є в тебе умова, і звір польови́й прими́рився з тобою.
sed cum lapidibus regionum pactum tuum et bestiae terrae pacificae erunt tibi
24 І дові́даєшся, що наме́т твій спокійний, і перегля́неш домі́вку свою́, — і не зна́йдеш у ній недоста́тку.
et scies quod pacem habeat tabernaculum tuum et visitans speciem tuam non peccabis
25 І довідаєшся, що числе́нне насіння твоє, а наща́дки твої — як трава на землі!
scies quoque quoniam multiplex erit semen tuum et progenies tua quasi herba terrae
26 І в дозрілому ві́ці до гробу ти зі́йдеш, як збіжжя доспі́ле ввіхо́дить до клуні за ча́су свого!
ingredieris in abundantia sepulchrum sicut infertur acervus in tempore suo
27 Отож, досліди́ли ми це — й воно так, послухай цього́, — й зрозумій собі все!“
ecce hoc ut investigavimus ita est quod auditum mente pertracta
