Йов 5
1 Ану клич, — чи є хто, щоб тобі відповів? І до ко́го з святих ти вдаси́ся?
Chiama, dunque! Ti risponderà forse qualcuno? E a chi fra i santi ti rivolgerai?
2 Бо гнів побиває безглу́здого, а за́здрощі смерть завдаю́ть нерозумному!
Poiché allo stolto dà morte lo sdegno e la collera fa morire lo sciocco.
3 Я бачив безумного, я́к він розсівся, — та зараз оселя його спорохня́віла.
Io ho visto lo stolto metter radici, ma imputridire la sua dimora all'istante.
4 Від спасі́ння далекі сини його, вони без рятунку поча́влені бу́дуть у брамі!
I suoi figli sono lungi dal prosperare, sono oppressi alla porta, senza difensore;
5 Його жни́во голодний поїсть, і з-між те́рну його забере́, — і спра́гнені ось поковта́ють маєток його!
l'affamato ne divora la messe e gente assetata ne succhia gli averi.
6 Бо нещастя вихо́дить не з по́роху, а горе росте не з землі, —
Non esce certo dalla polvere la sventura né germoglia dalla terra il dolore,
7 бо люди́на народжується на стражда́ння, як іскри, щоб уго́ру летіти.
ma è l'uomo che genera pene, come le scintille volano in alto.
8 А я б удава́вся до Бога, і на Бога б поклав свою справу, —
Io, invece, mi rivolgerei a Dio e a Dio esporrei la mia causa:
9 Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа,
a lui, che fa cose grandi e incomprensibili, meraviglie senza numero,
10 бо Він дає дощ на пове́рхню землі, і на поля́ посилає Він воду,
che dà la pioggia alla terra e manda le acque sulle campagne.
11 щоб поста́вить низьки́х на високе, і зміцни́ти спасі́ння засмучених.
Colloca gli umili in alto e gli afflitti solleva a prosperità;
12 Він розві́ює за́думи хитрих, і не виконують плану їх ру́ки,
rende vani i pensieri degli scaltri e le loro mani non ne compiono i disegni;
13 Він мудрих лука́вством їх ло́вить, і рада круті́йська марно́ю стає, —
coglie di sorpresa i saggi nella loro astuzia e manda in rovina il consiglio degli scaltri.
14 вдень знахо́дять вони темноту́, а в по́лудень ма́цають, мов уночі!
Di giorno incappano nel buio e brancolano in pieno sole come di notte,
15 І Він від меча урято́вує бідного, а з міцно́ї руки — бідаря́,
mentre egli salva dalla loro spada l'oppresso, e il meschino dalla mano del prepotente.
16 і стає́ться надія нужде́нному, і замкнула уста́ свої кривда!
C'è speranza per il misero e l'ingiustizia chiude la bocca.
17 Тож блаженна люди́на, яку Бог карта́є, і ти не цурайсь Всемогу́тнього кари:
Felice l'uomo, che è corretto da Dio: perciò tu non sdegnare la correzione dell'Onnipotente,
18 Бо Він рану завда́сть — і перев'я́же, Він ламає — й виго́юють руки Його!
perché egli fa la piaga e la fascia, ferisce e la sua mano risana.
19 В шістьох лихах спаса́є тебе, а в сімох не діткне́ тебе зло:
Da sei tribolazioni ti libererà e alla settima non ti toccherà il male;
20 Викупля́є тебе Він від смерти за голоду, а в бою́ — з рук меча.
nella carestia ti scamperà dalla morte e in guerra dal colpo della spada;
21 Як бич язика́ запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як при́йде вона.
sarai al riparo dal flagello della lingua, né temerai quando giunge la rovina.
22 З насилля та з голоду бу́деш сміятись, а земно́ї звіри́ни не бійся.
Della rovina e della fame ti riderai né temerai le bestie selvatiche;
23 Бо з камі́нням на полі є в тебе умова, і звір польови́й прими́рився з тобою.
con le pietre del campo avrai un patto e le bestie selvatiche saranno in pace con te.
24 І дові́даєшся, що наме́т твій спокійний, і перегля́неш домі́вку свою́, — і не зна́йдеш у ній недоста́тку.
Conoscerai la prosperità della tua tenda, visiterai la tua proprietà e non sarai deluso.
25 І довідаєшся, що числе́нне насіння твоє, а наща́дки твої — як трава на землі!
Vedrai, numerosa, la prole, i tuoi rampolli come l'erba dei prati.
26 І в дозрілому ві́ці до гробу ти зі́йдеш, як збіжжя доспі́ле ввіхо́дить до клуні за ча́су свого!
Te ne andrai alla tomba in piena maturità, come si ammucchia il grano a suo tempo.
27 Отож, досліди́ли ми це — й воно так, послухай цього́, — й зрозумій собі все!“
Ecco, questo abbiamo osservato: è così. Ascoltalo e sappilo per tuo bene.
