< Йов 5 >
1 Ану клич, — чи є хто, щоб тобі відповів? І до ко́го з святих ти вдаси́ся?
Kiálts csak! Van-é, a ki felelne néked? A szentek közül melyikhez fordulsz?
2 Бо гнів побиває безглу́здого, а за́здрощі смерть завдаю́ть нерозумному!
Mert a bolondot boszúság öli meg, az együgyűt pedig buzgóság veszti el.
3 Я бачив безумного, я́к він розсівся, — та зараз оселя його спорохня́віла.
Láttam, hogy egy bolond gyökerezni kezdett, de nagy hamar megátkoztam szép hajlékát.
4 Від спасі́ння далекі сини його, вони без рятунку поча́влені бу́дуть у брамі!
Fiai messze estek a szabadulástól: a kapuban megrontatnak, mert nincs, a ki kimentse őket.
5 Його жни́во голодний поїсть, і з-між те́рну його забере́, — і спра́гнені ось поковта́ють маєток його!
A mit learatnak néki, az éhező eszi meg, a töviskerítésből is elviszi azt, kincseiket tőrvetők nyelik el.
6 Бо нещастя вихо́дить не з по́роху, а горе росте не з землі, —
Mert nem porból támad a veszedelem s nem földből sarjad a nyomorúság!
7 бо люди́на народжується на стражда́ння, як іскри, щоб уго́ру летіти.
Hanem nyomorúságra születik az ember, a mint felfelé szállnak a parázs szikrái.
8 А я б удава́вся до Бога, і на Бога б поклав свою справу, —
Azért én a Mindenhatóhoz folyamodnám, az Istenre bíznám ügyemet.
9 Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа,
A ki nagy, végére mehetetlen dolgokat művel, és csudákat, a miknek száma nincsen.
10 бо Він дає дощ на пове́рхню землі, і на поля́ посилає Він воду,
A ki esőt ad a földnek színére, és a mezőkre vizet bocsát.
11 щоб поста́вить низьки́х на високе, і зміцни́ти спасі́ння засмучених.
Hogy az alázatosokat felmagasztalja, és a gyászolókat szabadulással vidámítsa.
12 Він розві́ює за́думи хитрих, і не виконують плану їх ру́ки,
A ki semmivé teszi a csalárdok gondolatait, hogy szándékukat kezeik véghez ne vihessék.
13 Він мудрих лука́вством їх ло́вить, і рада круті́йська марно́ю стає, —
A ki megfogja a bölcseket az ő csalárdságukban, és a hamisak tanácsát hiábavalóvá teszi.
14 вдень знахо́дять вони темноту́, а в по́лудень ма́цають, мов уночі!
Nappal sötétségre bukkannak, és délben is tapogatva járnak, mint éjszaka.
15 І Він від меча урято́вує бідного, а з міцно́ї руки — бідаря́,
A ki megszabadítja a fegyvertől, az ő szájoktól, és az erősnek kezéből a szegényt;
16 і стає́ться надія нужде́нному, і замкнула уста́ свої кривда!
Hogy legyen reménysége a szegénynek, és a hamisság befogja az ő száját.
17 Тож блаженна люди́на, яку Бог карта́є, і ти не цурайсь Всемогу́тнього кари:
Ímé, boldog ember az, a kit Isten megdorgál; azért a Mindenhatónak büntetését meg ne utáljad!
18 Бо Він рану завда́сть — і перев'я́же, Він ламає — й виго́юють руки Його!
Mert ő megsebez, de be is kötöz, összezúz, de kezei meg is gyógyítanak.
19 В шістьох лихах спаса́є тебе, а в сімох не діткне́ тебе зло:
Hat bajodból megszabadít, és a hetedikben sem illet a veszedelem téged.
20 Викупля́є тебе Він від смерти за голоду, а в бою́ — з рук меча.
Az éhínségben megment téged a haláltól, és a háborúban a fegyveres kezektől.
21 Як бич язика́ запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як при́йде вона.
A nyelvek ostora elől rejtve leszel, és nem kell félned, hogy a pusztulás rád következik.
22 З насилля та з голоду бу́деш сміятись, а земно́ї звіри́ни не бійся.
A pusztulást és drágaságot neveted, és a fenevadaktól sem félsz.
23 Бо з камі́нням на полі є в тебе умова, і звір польови́й прими́рився з тобою.
Mert a mezőn való kövekkel is frigyed lesz, és a mezei vad is békességben lesz veled.
24 І дові́даєшся, що наме́т твій спокійний, і перегля́неш домі́вку свою́, — і не зна́йдеш у ній недоста́тку.
Majd megtudod, hogy békességben lesz a te sátorod, s ha megvizsgálod a te hajlékodat, nem találsz benne hiányt.
25 І довідаєшся, що числе́нне насіння твоє, а наща́дки твої — як трава на землі!
Majd megtudod, hogy a te magod megszaporodik, és a te sarjadékod, mint a mezőn a fű.
26 І в дозрілому ві́ці до гробу ти зі́йдеш, як збіжжя доспі́ле ввіхо́дить до клуні за ча́су свого!
Érett korban térsz a koporsóba, a mint a maga idején takaríttatik be a learatott gabona.
27 Отож, досліди́ли ми це — й воно так, послухай цього́, — й зрозумій собі все!“
Ímé ezt kutattuk mi ki, így van ez. Hallgass erre, jegyezd meg magadnak.