Йов 5
1 Ану клич, — чи є хто, щоб тобі відповів? І до ко́го з святих ти вдаси́ся?
"Ach, fordere immer vor Gericht! Wer leistet deiner Ladung Folge? Mit Heiligen entzweit, an wen willst du dich wenden?
2 Бо гнів побиває безглу́здого, а за́здрощі смерть завдаю́ть нерозумному!
Den Toren wird der Ärger töten, den Dummen wird der Zorn das Leben kosten.
3 Я бачив безумного, я́к він розсівся, — та зараз оселя його спорохня́віла.
Ich selbst sah einen Toren festgewurzelt stehen; da schaut ich seines Hauses raschen Untergang,
4 Від спасі́ння далекі сини його, вони без рятунку поча́влені бу́дуть у брамі!
und seine Kinder standen hilflos da. Sie mußten, ohne Anwalt, im Gerichtstor sich zertreten lassen.
5 Його жни́во голодний поїсть, і з-між те́рну його забере́, — і спра́гнені ось поковта́ють маєток його!
Was er geerntet, ißt ein Hungriger, und dieser bringt davon dem Darbenden. Nach ihren Krügen lechzen Durstige.
6 Бо нещастя вихо́дить не з по́роху, а горе росте не з землі, —
Denn Unheil wächst nicht aus dem Staube; nicht sprießt das Unglück aus dem Boden.
7 бо люди́на народжується на стражда́ння, як іскри, щоб уго́ру летіти.
Dem Unglück wächst ein Mensch entgegen, so wie empor der Flamme Funken fliegen.
8 А я б удава́вся до Бога, і на Бога б поклав свою справу, —
An deiner Stelle kehrte ich mich doch zu Gott; ich stellte meine Sache Gott anheim,
9 Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа,
ihm, der so herrlich, unerforschlich waltet und Wunder wirket ohne Zahl,
10 бо Він дає дощ на пове́рхню землі, і на поля́ посилає Він воду,
der selbst der Erde Regen spendet und Wasser auf die Fluren schickt,
11 щоб поста́вить низьки́х на високе, і зміцни́ти спасі́ння засмучених.
der Niedrige erhöht, Gebeugte führt zum Heil,
12 Він розві́ює за́думи хитрих, і не виконують плану їх ру́ки,
der hintertreibt den Plan der Listigen, daß ihre Hände immer Förderliches schaffen,
13 Він мудрих лука́вством їх ло́вить, і рада круті́йська марно́ю стає, —
der Kluge übertrifft an List, so daß der Schlauen Plan sich überstürzt,
14 вдень знахо́дять вони темноту́, а в по́лудень ма́цають, мов уночі!
daß sie bei Tag auf Dunkel stoßen, am Mittag tappen wie bei Nacht,
15 І Він від меча урято́вує бідного, а з міцно́ї руки — бідаря́,
der rettet den Verlassenen vor ihrem Rachen, den Armen vor der starken Faust.
16 і стає́ться надія нужде́нному, і замкнула уста́ свої кривда!
Drum geht dem Schwachen Hoffnung auf; die Bosheit muß ihr Maul verschließen.
17 Тож блаженна люди́на, яку Бог карта́є, і ти не цурайсь Всемогу́тнього кари:
Wohl dem, der Gottes Zucht erfährt! Verschmäh daher des Höchsten Mahnung nicht!
18 Бо Він рану завда́сть — і перев'я́же, Він ламає — й виго́юють руки Його!
Denn er verwundet und verbindet; von seiner Hand kommt Schlag und Heil.
19 В шістьох лихах спаса́є тебе, а в сімох не діткне́ тебе зло:
In sechs der Nöte schont er deiner; in sieben dich kein Unheil trifft.
20 Викупля́є тебе Він від смерти за голоду, а в бою́ — з рук меча.
Er rettet dich vom Tod in Hungersnot, im Krieg vor der Gefahr des Schwertes.
21 Як бич язика́ запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як при́йде вона.
Und greifen Feuerzungen um sich, so bist du wohl geborgen, hast nichts zu fürchten, wenngleich Verheerung kommt.
22 З насилля та з голоду бу́деш сміятись, а земно́ї звіри́ни не бійся.
Des Dämons und der Seuche kannst du lachen; die wilden Tiere brauchst du nicht zu fürchten.
23 Бо з камі́нням на полі є в тебе умова, і звір польови́й прими́рився з тобою.
Denn mit des Landes Schrecknissen stehst du im Bunde; die wilden Tiere sind dir zugetan.
24 І дові́даєшся, що наме́т твій спокійний, і перегля́неш домі́вку свою́, — і не зна́йдеш у ній недоста́тку.
Und du erfährst, daß wohlbehalten bleibt dein Zelt, und musterst du dein Haus, vermißt du nichts.
25 І довідаєшся, що числе́нне насіння твоє, а наща́дки твої — як трава на землі!
Die Zahl der Kinder siehst du wachsen; wie Gras im Feld ist dein Gesproß.
26 І в дозрілому ві́ці до гробу ти зі́йдеш, як збіжжя доспі́ле ввіхо́дить до клуні за ча́су свого!
Du gehst zum Grab im hohen Alter ein, wie Garben, eingeführt zur rechten Zeit.
27 Отож, досліди́ли ми це — й воно так, послухай цього́, — й зрозумій собі все!“
So ist's. So haben wir's ergründet. So haben wir's gehört. Zu Herzen nimm es dir!"
