Йов 5
1 Ану клич, — чи є хто, щоб тобі відповів? І до ко́го з святих ти вдаси́ся?
Appelle donc, s’il y a quelqu’un qui te réponde, et tourne-toi vers quelqu’un des saints.
2 Бо гнів побиває безглу́здого, а за́здрощі смерть завдаю́ть нерозумному!
Certes, le courroux tue l’insensé, et l’envie fait mourir le jeune enfant.
3 Я бачив безумного, я́к він розсівся, — та зараз оселя його спорохня́віла.
Moi, j’ai vu l’insensé avec une forte racine, et j’ai maudit sa beauté aussitôt.
4 Від спасі́ння далекі сини його, вони без рятунку поча́влені бу́дуть у брамі!
Ses fils se trouveront loin du salut, et ils seront brisés à la porte, et il n’y aura personne qui les délivre.
5 Його жни́во голодний поїсть, і з-між те́рну його забере́, — і спра́гнені ось поковта́ють маєток його!
Le famélique mangera sa moisson: l’homme armé le ravira lui-même, et ceux qui ont soif boiront ses richesses.
6 Бо нещастя вихо́дить не з по́роху, а горе росте не з землі, —
Rien sur la terre ne se fait sans cause, et ce n’est pas du sol que provient la douleur.
7 бо люди́на народжується на стражда́ння, як іскри, щоб уго́ру летіти.
L’homme naît pour le travail, et l’oiseau pour voler.
8 А я б удава́вся до Бога, і на Бога б поклав свою справу, —
C’est pourquoi je prierai le Seigneur, et c’est à Dieu que j’adresserai ma parole,
9 Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа,
Lui qui fait des choses grandes, impénétrables et admirables, sans nombre;
10 бо Він дає дощ на пове́рхню землі, і на поля́ посилає Він воду,
Qui donne de la pluie sur la face de la terre, et arrose d’eaux tous les lieux;
11 щоб поста́вить низьки́х на високе, і зміцни́ти спасі́ння засмучених.
Qui élève les humbles, ranime ceux qui sont abattus en les protégeant;
12 Він розві́ює за́думи хитрих, і не виконують плану їх ру́ки,
Qui dissipe les pensées des méchants, afin que leurs mains ne puissent accomplir ce qu’elles avaient commencé;
13 Він мудрих лука́вством їх ло́вить, і рада круті́йська марно́ю стає, —
Qui surprend les sages dans leur finesse, et dissipe le conseil des pervers.
14 вдень знахо́дять вони темноту́, а в по́лудень ма́цають, мов уночі!
Dans le jour ils rencontreront des ténèbres, et comme dans la nuit, ainsi ils tâtonneront à midi.
15 І Він від меча урято́вує бідного, а з міцно́ї руки — бідаря́,
Mais Dieu sauvera l’indigent du glaive de leur bouche, et le pauvre de la main du violent.
16 і стає́ться надія нужде́нному, і замкнула уста́ свої кривда!
Et il y aura de l’espérance pour l’indigent, mais l’iniquité contractera sa bouche.
17 Тож блаженна люди́на, яку Бог карта́є, і ти не цурайсь Всемогу́тнього кари:
Heureux l’homme qui est corrigé par Dieu! ne repousse donc pas le châtiment du Seigneur,
18 Бо Він рану завда́сть — і перев'я́же, Він ламає — й виго́юють руки Його!
Parce que lui-même blesse, et il donne le remède; il frappe, et ses mains guériront.
19 В шістьох лихах спаса́є тебе, а в сімох не діткне́ тебе зло:
Dans six tribulations il te délivrera, et, à la septième, le mal ne te touchera pas.
20 Викупля́є тебе Він від смерти за голоду, а в бою́ — з рук меча.
Dans la famine, il te sauvera de la mort, et à la guerre, de la main du glaive.
21 Як бич язика́ запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як при́йде вона.
Tu seras mis à couvert du fouet de la langue, et tu ne craindras pas la calamité lorsqu’elle viendra.
22 З насилля та з голоду бу́деш сміятись, а земно́ї звіри́ни не бійся.
Dans la désolation et la faim tu riras, et tu ne redouteras pas les bêtes de la terre.
23 Бо з камі́нням на полі є в тебе умова, і звір польови́й прими́рився з тобою.
Il y aura même un accord entre toi et les pierres des champs; et les bêtes de la terre seront pacifiques pour loi.
24 І дові́даєшся, що наме́т твій спокійний, і перегля́неш домі́вку свою́, — і не зна́йдеш у ній недоста́тку.
Et tu verras que ton tabernacle aura la paix; et, visitant ta beauté, tu ne pécheras pas.
25 І довідаєшся, що числе́нне насіння твоє, а наща́дки твої — як трава на землі!
Tu verras aussi que ta race se multipliera, et ta postérité croîtra comme l’herbe de la terre.
26 І в дозрілому ві́ці до гробу ти зі́йдеш, як збіжжя доспі́ле ввіхо́дить до клуні за ча́су свого!
Tu entreras dans l’abondance au sépulcre, comme un monceau de blé qui est rentré en son temps.
27 Отож, досліди́ли ми це — й воно так, послухай цього́, — й зрозумій собі все!“
Vois, ceci est comme nous l’avons observé: ce que tu as entendu, repasse-le en ton esprit.
