Йов 5
1 Ану клич, — чи є хто, щоб тобі відповів? І до ко́го з святих ти вдаси́ся?
Crie maintenant! Y aura-t-il quelqu'un qui te réponde? Et vers lequel des saints te tourneras-tu?
2 Бо гнів побиває безглу́здого, а за́здрощі смерть завдаю́ть нерозумному!
La colère tue l'insensé, et le dépit fait mourir celui qui est destitué de sens;
3 Я бачив безумного, я́к він розсівся, — та зараз оселя його спорохня́віла.
J'ai vu l'insensé étendant ses racines, mais soudain j'ai maudit sa demeure.
4 Від спасі́ння далекі сини його, вони без рятунку поча́влені бу́дуть у брамі!
Ses fils sont loin de tout secours, ils sont écrasés à la porte, et personne ne les délivre;
5 Його жни́во голодний поїсть, і з-між те́рну його забере́, — і спра́гнені ось поковта́ють маєток його!
L'affamé dévore sa moisson; il la lui prend à travers les épines de sa haie; l'homme altéré convoite ses biens.
6 Бо нещастя вихо́дить не з по́роху, а горе росте не з землі, —
Car la souffrance ne sort pas de la poussière, et la peine ne germe pas du sol,
7 бо люди́на народжується на стражда́ння, як іскри, щоб уго́ру летіти.
De sorte que l'homme soit né pour la peine, comme l'étincelle pour voler en haut.
8 А я б удава́вся до Бога, і на Бога б поклав свою справу, —
Mais moi, j'aurais recours à Dieu, et j'adresserais ma parole à Dieu,
9 Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа,
Qui fait de grandes choses qu'on ne peut sonder, de merveilleuses choses qu'on ne peut compter;
10 бо Він дає дощ на пове́рхню землі, і на поля́ посилає Він воду,
Qui répand la pluie sur la face de la terre, et qui envoie les eaux sur la face des champs;
11 щоб поста́вить низьки́х на високе, і зміцни́ти спасі́ння засмучених.
Qui met en haut ceux qui sont abaissés, et ceux qui sont en deuil au faîte du bonheur;
12 Він розві́ює за́думи хитрих, і не виконують плану їх ру́ки,
Qui dissipe les projets des hommes rusés, et leurs mains ne viennent à bout de rien;
13 Він мудрих лука́вством їх ло́вить, і рада круті́йська марно́ю стає, —
Qui prend les sages dans leurs propres ruses, et le dessein des pervers est renversé.
14 вдень знахо́дять вони темноту́, а в по́лудень ма́цають, мов уночі!
De jour, ils rencontrent les ténèbres, et, comme dans la nuit, ils tâtonnent en plein midi;
15 І Він від меча урято́вує бідного, а з міцно́ї руки — бідаря́,
Et il délivre le pauvre de l'épée de leur bouche, et de la main des puissants.
16 і стає́ться надія нужде́нному, і замкнула уста́ свої кривда!
Et il y a une espérance pour les malheureux, et la méchanceté a la bouche fermée.
17 Тож блаженна люди́на, яку Бог карта́є, і ти не цурайсь Всемогу́тнього кари:
Voici, heureux l'homme que Dieu châtie! Ne méprise donc pas la correction du Tout-Puissant.
18 Бо Він рану завда́сть — і перев'я́же, Він ламає — й виго́юють руки Його!
Car c'est lui qui fait la plaie et la bande; il blesse et ses mains guérissent.
19 В шістьох лихах спаса́є тебе, а в сімох не діткне́ тебе зло:
Dans six détresses, il te délivrera; et dans sept, le mal ne te touchera point.
20 Викупля́є тебе Він від смерти за голоду, а в бою́ — з рук меча.
En temps de famine, il te garantira de la mort, et en temps de guerre, du tranchant de l'épée.
21 Як бич язика́ запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як при́йде вона.
Tu seras à couvert du fléau de la langue, et tu n'auras point peur de la désolation, quand elle arrivera.
22 З насилля та з голоду бу́деш сміятись, а земно́ї звіри́ни не бійся.
Tu riras de la dévastation et de la famine, et tu n'auras pas peur des bêtes de la terre;
23 Бо з камі́нням на полі є в тебе умова, і звір польови́й прими́рився з тобою.
Car tu auras un pacte avec les pierres des champs, et les bêtes des champs seront en paix avec toi.
24 І дові́даєшся, що наме́т твій спокійний, і перегля́неш домі́вку свою́, — і не зна́йдеш у ній недоста́тку.
Et tu verras la prospérité dans ta tente: tu visiteras tes pâturages,
25 І довідаєшся, що числе́нне насіння твоє, а наща́дки твої — як трава на землі!
Et rien ne t'y manquera; et tu verras ta postérité croissante, et tes descendants pareils à l'herbe de la terre.
26 І в дозрілому ві́ці до гробу ти зі́йдеш, як збіжжя доспі́ле ввіхо́дить до клуні за ча́су свого!
Tu entreras mûr dans le tombeau, comme une gerbe qu'on emporte en son temps.
27 Отож, досліди́ли ми це — й воно так, послухай цього́, — й зрозумій собі все!“
Voilà, nous avons examiné la chose; elle est ainsi, écoute cela, et fais-en ton profit.
