Йов 5
1 Ану клич, — чи є хто, щоб тобі відповів? І до ко́го з святих ти вдаси́ся?
Crie donc! Y a-t-il quelqu’un qui te réponde? Et vers lequel des saints te tourneras-tu?
2 Бо гнів побиває безглу́здого, а за́здрощі смерть завдаю́ть нерозумному!
Car le chagrin fait mourir le sot, et la jalousie tue le simple.
3 Я бачив безумного, я́к він розсівся, — та зараз оселя його спорохня́віла.
J’ai vu le sot s’enraciner, et soudain j’ai maudit sa demeure;
4 Від спасі́ння далекі сини його, вони без рятунку поча́влені бу́дуть у брамі!
Ses fils sont loin de la sûreté, et sont écrasés dans la porte, et il n’y a personne pour délivrer;
5 Його жни́во голодний поїсть, і з-між те́рну його забере́, — і спра́гнені ось поковта́ють маєток його!
Sa moisson, l’affamé la mange, et jusque parmi les épines il la prend; et le piège guette son bien.
6 Бо нещастя вихо́дить не з по́роху, а горе росте не з землі, —
Car l’affliction ne sort pas de la poussière, et la misère ne germe pas du sol;
7 бо люди́на народжується на стражда́ння, як іскри, щоб уго́ру летіти.
Car l’homme est né pour la misère, comme les étincelles volent en haut.
8 А я б удава́вся до Бога, і на Бога б поклав свою справу, —
Mais moi je rechercherai Dieu, et devant Dieu je placerai ma cause, –
9 Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа,
Qui fait de grandes choses qu’on ne peut sonder, des merveilles à ne pouvoir les compter;
10 бо Він дає дощ на пове́рхню землі, і на поля́ посилає Він воду,
Qui donne la pluie sur la face de la terre, et envoie des eaux sur la face des campagnes,
11 щоб поста́вить низьки́х на високе, і зміцни́ти спасі́ння засмучених.
Plaçant en haut ceux qui sont abaissés; et ceux qui sont en deuil sont élevés au bonheur.
12 Він розві́ює за́думи хитрих, і не виконують плану їх ру́ки,
Il dissipe les projets des hommes rusés, et leurs mains n’accomplissent pas leurs conseils.
13 Він мудрих лука́вством їх ло́вить, і рада круті́йська марно́ю стає, —
Il prend les sages dans leur ruse, et le conseil des astucieux est précipité:
14 вдень знахо́дять вони темноту́, а в по́лудень ма́цають, мов уночі!
De jour, ils rencontrent les ténèbres, et en plein midi ils marchent à tâtons, comme de nuit.
15 І Він від меча урято́вує бідного, а з міцно́ї руки — бідаря́,
Et il sauve le pauvre de l’épée, de leur bouche, et de la main du fort;
16 і стає́ться надія нужде́нному, і замкнула уста́ свої кривда!
Et il arrive au chétif ce qu’il espère, et l’iniquité a la bouche fermée.
17 Тож блаженна люди́на, яку Бог карта́є, і ти не цурайсь Всемогу́тнього кари:
Voici, bienheureux l’homme que Dieu reprend! Ne méprise donc pas le châtiment du Tout-puissant.
18 Бо Він рану завда́сть — і перев'я́же, Він ламає — й виго́юють руки Його!
Car c’est lui qui fait la plaie et qui la bande; il frappe, et ses mains guérissent.
19 В шістьох лихах спаса́є тебе, а в сімох не діткне́ тебе зло:
En six détresses il te délivrera, et, dans sept, le mal ne t’atteindra pas.
20 Викупля́є тебе Він від смерти за голоду, а в бою́ — з рук меча.
Dans la famine il te délivrera de la mort, et, dans la guerre, de la puissance de l’épée.
21 Як бич язика́ запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як при́йде вона.
Tu seras à couvert du fouet de la langue, et tu ne craindras pas le désastre quand il viendra.
22 З насилля та з голоду бу́деш сміятись, а земно́ї звіри́ни не бійся.
Tu te riras du désastre et de la faim, et tu n’auras pas peur des bêtes de la terre;
23 Бо з камі́нням на полі є в тебе умова, і звір польови́й прими́рився з тобою.
Car tu auras une alliance avec les pierres des champs, et les bêtes des champs seront en paix avec toi.
24 І дові́даєшся, що наме́т твій спокійний, і перегля́неш домі́вку свою́, — і не зна́йдеш у ній недоста́тку.
Tu sauras que ta tente est prospère, tu visiteras ta demeure et tu n’y trouveras rien qui manque,
25 І довідаєшся, що числе́нне насіння твоє, а наща́дки твої — як трава на землі!
Et tu sauras que ta postérité est nombreuse, et tes rejetons, comme l’herbe de la terre.
26 І в дозрілому ві́ці до гробу ти зі́йдеш, як збіжжя доспі́ле ввіхо́дить до клуні за ча́су свого!
Tu entreras au sépulcre en bonne vieillesse, comme on enlève le tas de gerbes en sa saison.
27 Отож, досліди́ли ми це — й воно так, послухай цього́, — й зрозумій собі все!“
Voici, nous avons examiné cela; il en est ainsi. Écoute-le, et sache-le pour toi-même.
