Йов 5
1 Ану клич, — чи є хто, щоб тобі відповів? І до ко́го з святих ти вдаси́ся?
Appelle donc! Y aura-t-il quelqu'un qui te réponde? Vers lequel des saints te tourneras-tu?
2 Бо гнів побиває безглу́здого, а за́здрощі смерть завдаю́ть нерозумному!
La colère tue l'insensé, et l'emportement fait mourir le fou.
3 Я бачив безумного, я́к він розсівся, — та зараз оселя його спорохня́віла.
J'ai vu l'insensé étendre ses racines, et soudain j'ai maudit sa demeure.
4 Від спасі́ння далекі сини його, вони без рятунку поча́влені бу́дуть у брамі!
Plus de salut pour ses fils; on les écrase à la porte, et personne ne les défend.
5 Його жни́во голодний поїсть, і з-між те́рну його забере́, — і спра́гнені ось поковта́ють маєток його!
L'homme affamé dévore sa moisson, il franchit la haie d'épines et l'emporte; l'homme altéré engloutit ses richesses.
6 Бо нещастя вихо́дить не з по́роху, а горе росте не з землі, —
Car le malheur ne sort pas de la poussière, et la souffrance ne germe pas du sol,
7 бо люди́на народжується на стражда́ння, як іскри, щоб уго́ру летіти.
de telle sorte que l'homme naisse pour la peine, comme les fils de la foudre pour élever leur vol.
8 А я б удава́вся до Бога, і на Бога б поклав свою справу, —
A ta place, je me tournerais vers Dieu, c'est vers lui que je dirigerais ma prière.
9 Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа,
Il fait des choses grandes, qu'on ne peut sonder; des prodiges qu'on ne saurait compter.
10 бо Він дає дощ на пове́рхню землі, і на поля́ посилає Він воду,
Il verse la pluie sur la terre, il envoie les eaux sur les campagnes,
11 щоб поста́вить низьки́х на високе, і зміцни́ти спасі́ння засмучених.
il exalte ceux qui sont abaissés, et les affligés retrouvent le bonheur.
12 Він розві́ює за́думи хитрих, і не виконують плану їх ру́ки,
Il déjoue les projets des perfides, et leurs mains ne peuvent réaliser leurs complots.
13 Він мудрих лука́вством їх ло́вить, і рада круті́йська марно́ю стає, —
Il prend les habiles dans leur propre ruse, et renverse les conseils des hommes astucieux.
14 вдень знахо́дять вони темноту́, а в по́лудень ма́цають, мов уночі!
Durant le jour, ils rencontrent les ténèbres; en plein midi, ils tâtonnent comme dans la nuit.
15 І Він від меча урято́вує бідного, а з міцно́ї руки — бідаря́,
Dieu sauve le faible du glaive de leur langue, et de la main du puissant.
16 і стає́ться надія нужде́нному, і замкнула уста́ свої кривда!
Alors l'espérance revient au malheureux; et l'iniquité ferme la bouche.
17 Тож блаженна люди́на, яку Бог карта́є, і ти не цурайсь Всемогу́тнього кари:
Heureux l'homme que Dieu châtie! Ne méprise donc pas la correction du Tout-Puissant.
18 Бо Він рану завда́сть — і перев'я́же, Він ламає — й виго́юють руки Його!
Car il fait la blessure, et il la bande; il frappe, et sa main guérit.
19 В шістьох лихах спаса́є тебе, а в сімох не діткне́ тебе зло:
Six fois il te délivrera de l'angoisse, et, à la septième, le mal ne t'atteindra pas.
20 Викупля́є тебе Він від смерти за голоду, а в бою́ — з рук меча.
Dans la famine, il te sauvera de la mort; dans le combat, des coups de l'épée.
21 Як бич язика́ запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як при́йде вона.
Tu seras à l'abri du fouet de la langue, tu seras sans crainte quand viendra la dévastation.
22 З насилля та з голоду бу́деш сміятись, а земно́ї звіри́ни не бійся.
Tu te riras de la dévastation et de la famine, tu ne redouteras pas les bêtes de la terre.
23 Бо з камі́нням на полі є в тебе умова, і звір польови́й прими́рився з тобою.
Car tu auras une alliance avec les pierres des champs, et les bêtes de la terre seront en paix avec toi.
24 І дові́даєшся, що наме́т твій спокійний, і перегля́неш домі́вку свою́, — і не зна́йдеш у ній недоста́тку.
Tu verras le bonheur régner sous ta tente; tu visiteras tes pâturages, et rien n'y manquera.
25 І довідаєшся, що числе́нне насіння твоє, а наща́дки твої — як трава на землі!
Tu verras ta postérité s'accroître, et tes rejetons se multiplier comme l'herbe des champs.
26 І в дозрілому ві́ці до гробу ти зі́йдеш, як збіжжя доспі́ле ввіхо́дить до клуні за ча́су свого!
Tu entreras mûr dans le tombeau, comme une gerbe qu'on enlève en son temps.
27 Отож, досліди́ли ми це — й воно так, послухай цього́, — й зрозумій собі все!“
Voilà ce que nous avons observé: c'est la vérité! Ecoute-le, et fais-en ton profit.
