Йов 5
1 Ану клич, — чи є хто, щоб тобі відповів? І до ко́го з святих ти вдаси́ся?
Nimitä siis, jos joku on, joka kanssas todistaa, ja kenen tykö pyhistä sinä itses käännät?
2 Бо гнів побиває безглу́здого, а за́здрощі смерть завдаю́ть нерозумному!
Mutta tyhmän tappaa viha, ja taitamattoman kuolettaa kiivaus.
3 Я бачив безумного, я́к він розсівся, — та зараз оселя його спорохня́віла.
Minä näin tyhmän juurtuneen, ja kirosin kohta hänen huonettansa.
4 Від спасі́ння далекі сини його, вони без рятунку поча́влені бу́дуть у брамі!
Hänen lapsensa pitää oleman kaukana terveydestä; ja pitää rikki murrettaman portissa, kussa ei yhtään auttajaa ole.
5 Його жни́во голодний поїсть, і з-між те́рну його забере́, — і спра́гнені ось поковта́ють маєток його!
Hänen elonsa pitää isoovaisen syömän, ja orjantappuroista sen ottaman; ja hänen kalunsa pitää ryövärien nielemän.
6 Бо нещастя вихо́дить не з по́роху, а горе росте не з землі, —
Sillä ei vaiva käy ylös tomusta; ja onnettomuus ei kasva maasta.
7 бо люди́на народжується на стражда́ння, як іскри, щоб уго́ру летіти.
Vaan ihminen syntyy onnettomuuteen; niinkuin kuumain hiilten kipinät sinkoilevat ylöskäsin.
8 А я б удава́вся до Бога, і на Бога б поклав свою справу, —
Kuitenkin tahdon minä Jumalasta tutkistella: Jumalasta minä tahdon puhua,
9 Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа,
Joka voimallisia töitä tekee, joita ei tutkia taideta, ja ihmeitä, joita ei lukea taideta;
10 бо Він дає дощ на пове́рхню землі, і на поля́ посилає Він воду,
Joka antaa sateen maan päälle, ja antaa tulla veden teiden päälle;
11 щоб поста́вить низьки́х на високе, і зміцни́ти спасі́ння засмучених.
Joka ylentää nöyrät korkeuteen, ja korottaa sorrettuja autuuteen.
12 Він розві́ює за́думи хитрих, і не виконують плану їх ру́ки,
Hän tekee kavalain aivoitukset tyhjäksi, ettei heidän kätensä mitään toimittaa taida.
13 Він мудрих лука́вством їх ло́вить, і рада круті́йська марно́ю стає, —
Hän käsittää taitavat kavaluudessansa, ja pahain neuvo kukistetaan,
14 вдень знахо́дять вони темноту́, а в по́лудень ма́цають, мов уночі!
Että he päivällä juoksevat pimeydessä, ja koperoitsevat puolipäivänä niinkuin yöllä.
15 І Він від меча урято́вує бідного, а з міцно́ї руки — бідаря́,
Ja hän auttaa köyhää miekasta, ja heidän suustansa, ja voimallisten kädestä.
16 і стає́ться надія нужде́нному, і замкнула уста́ свої кривда!
Ja hän on köyhän turva, että vääryys pitäis suunsa kiinni.
17 Тож блаженна люди́на, яку Бог карта́є, і ти не цурайсь Всемогу́тнього кари:
Katso, autuas on se ihminen, jota Jumala kurittaa; sentähden älä hylkää Kaikkivaltiaan kuritusta.
18 Бо Він рану завда́сть — і перев'я́же, Він ламає — й виго́юють руки Його!
Sillä hän haavoittaa ja sitoo; hän lyö ja hänen kätensä terveeksi tekee.
19 В шістьох лихах спаса́є тебе, а в сімох не діткне́ тебе зло:
Kuudesta murheesta päästää hän sinun; ja seitsemännestä ei tule mitään pahaa sinulle.
20 Викупля́є тебе Він від смерти за голоду, а в бою́ — з рук меча.
Kalliilla ajalla vapahtaa hän sinun kuolemasta, ja sodassa miekasta.
21 Як бич язика́ запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як при́йде вона.
Hän peittää sinun kielen ruoskalta; ja ei sinun pidä pelkäämän hävitystä, koska se tulee.
22 З насилля та з голоду бу́деш сміятись, а земно́ї звіри́ни не бійся.
Hävityksessä ja nälässä sinä naurat; ja et pelkää metsän petoja.
23 Бо з камі́нням на полі є в тебе умова, і звір польови́й прими́рився з тобою.
Sillä sinun liittos pitää oleman kivien kanssa kedolla, ja maan pedot pitää sinun kanssas rauhallisesti oleman.
24 І дові́даєшся, що наме́т твій спокійний, і перегля́неш домі́вку свою́, — і не зна́йдеш у ній недоста́тку.
Sinä ymmärrät, että sinun majas on rauhassa, ja sinä oleskelet asuinsiassas ilman syntiä.
25 І довідаєшся, що числе́нне насіння твоє, а наща́дки твої — як трава на землі!
Ja sinä saat ymmärtää, että siemenes on suureksi tuleva, ja vesas niinkuin ruoho maassa.
26 І в дозрілому ві́ці до гробу ти зі́йдеш, як збіжжя доспі́ле ввіхо́дить до клуні за ча́су свого!
Ja sinä tulet vanhalla ijällä hautaan, niinkuin elositoma ajallansa korjataan.
27 Отож, досліди́ли ми це — й воно так, послухай цього́, — й зрозумій собі все!“
Katso, sitä me olemme tutkineet, ja se on niin: kuule sitä, ja tunne sinä myös se hyväkses.
