Йов 5
1 Ану клич, — чи є хто, щоб тобі відповів? І до ко́го з святих ти вдаси́ся?
“Pray, call, is there any to answer you? And to which of the holy ones do you turn?
2 Бо гнів побиває безглу́здого, а за́здрощі смерть завдаю́ть нерозумному!
For provocation slays the perverse, And envy puts to death the simple,
3 Я бачив безумного, я́к він розсівся, — та зараз оселя його спорохня́віла.
I have seen the perverse taking root, And I mark his habitation straight away,
4 Від спасі́ння далекі сини його, вони без рятунку поча́влені бу́дуть у брамі!
His sons are far from safety, And they are bruised in the gate, And there is no deliverer.
5 Його жни́во голодний поїсть, і з-між те́рну його забере́, — і спра́гнені ось поковта́ють маєток його!
Whose harvest the hungry eat, And even take it from the thorns, And the designing swallowed their wealth.
6 Бо нещастя вихо́дить не з по́роху, а горе росте не з землі, —
For sorrow does not come forth from the dust, Nor does misery spring up from the ground.
7 бо люди́на народжується на стражда́ння, як іскри, щоб уго́ру летіти.
For man is born to misery, And the sparks go high to fly.
8 А я б удава́вся до Бога, і на Бога б поклав свою справу, —
Yet I inquire for God, And for God I give my word,
9 Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа,
Doing great things, and there is no searching. Wonderful, until there is no numbering.
10 бо Він дає дощ на пове́рхню землі, і на поля́ посилає Він воду,
Who is giving rain on the face of the land, And is sending waters on the out-places.
11 щоб поста́вить низьки́х на високе, і зміцни́ти спасі́ння засмучених.
To set the low on a high place, And the mourners have been high [in] safety.
12 Він розві́ює за́думи хитрих, і не виконують плану їх ру́ки,
Making void thoughts of the cunning, And their hands do not execute wisdom.
13 Він мудрих лука́вством їх ло́вить, і рада круті́йська марно́ю стає, —
Capturing the wise in their subtlety, And the counsel of wrestling ones was hurried,
14 вдень знахо́дять вони темноту́, а в по́лудень ма́цають, мов уночі!
By day they meet darkness, And as night—they grope at noon.
15 І Він від меча урято́вує бідного, а з міцно́ї руки — бідаря́,
He saves the needy from the sword in their mouth, And from a strong hand,
16 і стає́ться надія нужде́нному, і замкнула уста́ свої кривда!
And there is hope for the poor, And perverseness has shut her mouth.
17 Тож блаженна люди́на, яку Бог карта́є, і ти не цурайсь Всемогу́тнього кари:
Behold, the blessedness of mortal man, God reproves him: And do not despise the discipline of the Mighty,
18 Бо Він рану завда́сть — і перев'я́же, Він ламає — й виго́юють руки Його!
For He pains, and He binds up, He strikes, and His hands heal.
19 В шістьох лихах спаса́є тебе, а в сімох не діткне́ тебе зло:
In six distresses He delivers you, And in seven evil does not strike on you.
20 Викупля́є тебе Він від смерти за голоду, а в бою́ — з рук меча.
In famine He has redeemed you from death, And in battle from the hands of the sword.
21 Як бич язика́ запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як при́йде вона.
When the tongue scourges you are hid, And you are not afraid of destruction, When it comes.
22 З насилля та з голоду бу́деш сміятись, а земно́ї звіри́ни не бійся.
At destruction and at hunger you mock, And of the beast of the earth, You are not afraid.
23 Бо з камі́нням на полі є в тебе умова, і звір польови́й прими́рився з тобою.
(For with sons of the field [is] your covenant, And the beast of the field Has been at peace with you.)
24 І дові́даєшся, що наме́т твій спокійний, і перегля́неш домі́вку свою́, — і не зна́йдеш у ній недоста́тку.
And you have known that your tent [is] peace, And inspected your habitation, and do not err,
25 І довідаєшся, що числе́нне насіння твоє, а наща́дки твої — як трава на землі!
And have known that your seed [is] numerous, And your offspring as the herb of the earth;
26 І в дозрілому ві́ці до гробу ти зі́йдеш, як збіжжя доспі́ле ввіхо́дить до клуні за ча́су свого!
You come in full age to the grave, As the going up of a stalk in its season.
27 Отож, досліди́ли ми це — й воно так, послухай цього́, — й зрозумій собі все!“
Behold, this—we searched it out—it [is] right, listen; And you, know for yourself!”
