< Йов 5 >

1 Ану клич, — чи є хто, щоб тобі відповів? І до ко́го з святих ти вдаси́ся?
Roep nu, zal er iemand zijn, die u antwoorde? En tot wien van de heiligen zult gij u keren?
2 Бо гнів побиває безглу́здого, а за́здрощі смерть завдаю́ть нерозумному!
Want den dwaze brengt de toornigheid om, en de ijver doodt den slechte.
3 Я бачив безумного, я́к він розсівся, — та зараз оселя його спорохня́віла.
Ik heb gezien een dwaas wortelende; doch terstond vervloekte ik zijn woning.
4 Від спасі́ння далекі сини його, вони без рятунку поча́влені бу́дуть у брамі!
Verre waren zijn zonen van heil; en zij werden verbrijzeld in de poort, en er was geen verlosser.
5 Його жни́во голодний поїсть, і з-між те́рну його забере́, — і спра́гнені ось поковта́ють маєток його!
Wiens oogst de hongerige verteerde, dien hij ook tot uit de doornen gehaald had; de struikrover slokte hun vermogen in.
6 Бо нещастя вихо́дить не з по́роху, а горе росте не з землі, —
Want uit het stof komt het verdriet niet voort, en de moeite spruit niet uit de aarde;
7 бо люди́на народжується на стражда́ння, як іскри, щоб уго́ру летіти.
Maar de mens wordt tot moeite geboren; gelijk de spranken der vurige kolen zich verheffen tot vliegen.
8 А я б удава́вся до Бога, і на Бога б поклав свою справу, —
Doch ik zou naar God zoeken, en tot God mijn aanspraak richten;
9 Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа,
Die grote dingen doet, die men niet doorzoeken kan; wonderen, die men niet tellen kan;
10 бо Він дає дощ на пове́рхню землі, і на поля́ посилає Він воду,
Die den regen geeft op de aarde, en water zendt op de straten;
11 щоб поста́вить низьки́х на високе, і зміцни́ти спасі́ння засмучених.
Om de vernederden te stellen in het hoge; dat de rouwdragenden door heil verheven worden.
12 Він розві́ює за́думи хитрих, і не виконують плану їх ру́ки,
Hij maakt te niet de gedachten der arglistigen; dat hun handen niet een ding uitrichten.
13 Він мудрих лука́вством їх ло́вить, і рада круті́йська марно́ю стає, —
Hij vangt de wijzen in hun arglistigheid; dat de raad der verdraaiden gestort wordt.
14 вдень знахо́дять вони темноту́, а в по́лудень ма́цають, мов уночі!
Des daags ontmoeten zij de duisternis, en gelijk des nachts tasten zij in den middag.
15 І Він від меча урято́вує бідного, а з міцно́ї руки — бідаря́,
Maar Hij verlost den behoeftige van het zwaard, van hun mond, en van de hand des sterken.
16 і стає́ться надія нужде́нному, і замкнула уста́ свої кривда!
Zo is voor den arme verwachting; en de boosheid stopt haar mond toe.
17 Тож блаженна люди́на, яку Бог карта́є, і ти не цурайсь Всемогу́тнього кари:
Zie, gelukzalig is de mens, denwelken God straft; daarom verwerp de kastijding des Almachtigen niet.
18 Бо Він рану завда́сть — і перев'я́же, Він ламає — й виго́юють руки Його!
Want Hij doet smart aan, en Hij verbindt; Hij doorwondt, en Zijn handen helen.
19 В шістьох лихах спаса́є тебе, а в сімох не діткне́ тебе зло:
In zes benauwdheden zal Hij u verlossen, en in de zevende zal u het kwaad niet aanroeren.
20 Викупля́є тебе Він від смерти за голоду, а в бою́ — з рук меча.
In den honger zal Hij u verlossen van den dood, en in den oorlog van het geweld des zwaards.
21 Як бич язика́ запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як при́йде вона.
Tegen den gesel der tong zult gij verborgen wezen, en gij zult niet vrezen voor de verwoesting, als zij komt.
22 З насилля та з голоду бу́деш сміятись, а земно́ї звіри́ни не бійся.
Tegen de verwoesting en tegen den honger zult gij lachen, en voor het gedierte der aarde zult gij niet vrezen.
23 Бо з камі́нням на полі є в тебе умова, і звір польови́й прими́рився з тобою.
Want met de stenen des velds zal uw verbond zijn, en het gedierte des velds zal met u bevredigd zijn.
24 І дові́даєшся, що наме́т твій спокійний, і перегля́неш домі́вку свою́, — і не зна́йдеш у ній недоста́тку.
En gij zult bevinden, dat uw tent in vrede is; en gij zult uw woning verzorgen, en zult niet feilen.
25 І довідаєшся, що числе́нне насіння твоє, а наща́дки твої — як трава на землі!
Ook zult gij bevinden, dat uw zaad menigvuldig wezen zal, en uw spruiten als het kruid der aarde.
26 І в дозрілому ві́ці до гробу ти зі́йдеш, як збіжжя доспі́ле ввіхо́дить до клуні за ча́су свого!
Gij zult in ouderdom ten grave komen, gelijk de korenhoop te zijner tijd opgevoerd wordt.
27 Отож, досліди́ли ми це — й воно так, послухай цього́, — й зрозумій собі все!“
Zie dit, wij hebben het doorzocht, het is alzo; hoor het, en bemerk gij het voor u.

< Йов 5 >