Йов 5
1 Ану клич, — чи є хто, щоб тобі відповів? І до ко́го з святих ти вдаси́ся?
Råb kun! Giver nogen dig Svar? Og til hvem af de Hellige vender du dig?
2 Бо гнів побиває безглу́здого, а за́здрощі смерть завдаю́ть нерозумному!
Thi Dårens Harme koster ham Livet, Tåbens Vrede bliver hans Død.
3 Я бачив безумного, я́к він розсівся, — та зараз оселя його спорохня́віла.
Selv har jeg set en Dåre rykkes op, hans Bolig rådne brat;
4 Від спасі́ння далекі сини його, вони без рятунку поча́влені бу́дуть у брамі!
hans Sønner var uden Hjælp, trådtes ned i Porten, ingen reddede dem;
5 Його жни́во голодний поїсть, і з-між те́рну його забере́, — і спра́гнені ось поковта́ють маєток його!
sultne åd deres Høst, de tog den, selv mellem Torne, og tørstige drak deres Mælk.
6 Бо нещастя вихо́дить не з по́роху, а горе росте не з землі, —
Thi Vanheld vokser ej op af Støvet, Kvide spirer ej frem af Jorden,
7 бо люди́на народжується на стражда́ння, як іскри, щоб уго́ру летіти.
men Mennesket avler Kvide, og Gnisterne flyver til Vejrs.
8 А я б удава́вся до Бога, і на Бога б поклав свою справу, —
Nej, jeg vilde søge til Gud og lægge min Sag for ham,
9 Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа,
som øver ufattelig Vælde og Undere uden Tal,
10 бо Він дає дощ на пове́рхню землі, і на поля́ посилає Він воду,
som giver Regn på Jorden og nedsender Vand over Marken
11 щоб поста́вить низьки́х на високе, і зміцни́ти спасі́ння засмучених.
for at løfte de bøjede højt, så de sørgende opnår Frelse,
12 Він розві́ює за́думи хитрих, і не виконують плану їх ру́ки,
han, som krydser de kloges Tanker, så de ikke virker noget, der varer,
13 Він мудрих лука́вством їх ло́вить, і рада круті́йська марно́ю стає, —
som fanger de vise i deres Kløgt, så de listiges Råd er forhastet;
14 вдень знахо́дять вони темноту́, а в по́лудень ма́цають, мов уночі!
i Mørke raver de, selv om Dagen, famler ved Middag, som var det Nat.
15 І Він від меча урято́вує бідного, а з міцно́ї руки — бідаря́,
Men han frelser den arme fra Sværdet og fattig af stærkes Hånd,
16 і стає́ться надія нужде́нному, і замкнула уста́ свої кривда!
så der bliver Håb for den ringe og Ondskaben lukker sin Mund.
17 Тож блаженна люди́на, яку Бог карта́є, і ти не цурайсь Всемогу́тнього кари:
Held den Mand, som revses at Gud; ringeagt ej den Almægtiges Tugt!
18 Бо Він рану завда́сть — і перев'я́же, Він ламає — й виго́юють руки Його!
Thi han sårer, og han forbinder, han slår, og hans Hænder læger.
19 В шістьох лихах спаса́є тебе, а в сімох не діткне́ тебе зло:
Seks Gange redder han dig i Trængsel, syv går Ulykken uden om dig;
20 Викупля́є тебе Він від смерти за голоду, а в бою́ — з рук меча.
han frier dig fra Døden i Hungersnød, i Krig fra Sværdets Vold;
21 Як бич язика́ запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як при́йде вона.
du er gemt for Tungens Svøbe, har intet at frygte, når Voldsdåd kommer;
22 З насилля та з голоду бу́деш сміятись, а земно́ї звіри́ни не бійся.
du ler ad Voldsdåd og Hungersnød og frygter ej Jordens vilde dyr;
23 Бо з камі́нням на полі є в тебе умова, і звір польови́й прими́рився з тобою.
du har Pagt med Markens Sten, har Fred med Markens Vilddyr;
24 І дові́даєшся, що наме́т твій спокійний, і перегля́неш домі́вку свою́, — і не зна́йдеш у ній недоста́тку.
du kender at have dit Telt i Fred, du mønstrer din Bolig, og intet fattes;
25 І довідаєшся, що числе́нне насіння твоє, а наща́дки твої — як трава на землі!
du kender at have et talrigt Afkom, som Jordens Urter er dine Spirer;
26 І в дозрілому ві́ці до гробу ти зі́йдеш, як збіжжя доспі́ле ввіхо́дить до клуні за ча́су свого!
Graven når du i Ungdomskraft, som Neg føres op, når Tid er inde.
27 Отож, досліди́ли ми це — й воно так, послухай цього́, — й зрозумій собі все!“
Se, det har vi gransket, således er det; det har vi hørt, så vid også du det!
