Йов 5
1 Ану клич, — чи є хто, щоб тобі відповів? І до ко́го з святих ти вдаси́ся?
Zavolejž tedy, dá-liť kdo odpověd? A k kterému se z svatých obrátíš?
2 Бо гнів побиває безглу́здого, а за́здрощі смерть завдаю́ть нерозумному!
Pakli k bláznu, zahubí ho rozhněvání, a nesmyslného zabije prchlivost.
3 Я бачив безумного, я́к він розсівся, — та зараз оселя його спорохня́віла.
Jáť jsem viděl blázna, an se vkořenil, ale hned jsem zle tušil příbytku jeho, řka:
4 Від спасі́ння далекі сини його, вони без рятунку поча́влені бу́дуть у брамі!
Vzdáleniť jsou synové jeho od spasení; nebo potříni budou v bráně, aniž bude, kdo by je vytrhl.
5 Його жни́во голодний поїсть, і з-між те́рну його забере́, — і спра́гнені ось поковта́ють маєток його!
Obilé jeho zžíře hladovitý, a i z prostřed trní je vychvátí; nadto sehltí násilník statek takových.
6 Бо нещастя вихо́дить не з по́роху, а горе росте не з землі, —
Neboť nepochází z prachu trápení, aniž se z země pučí bída.
7 бо люди́на народжується на стражда́ння, як іскри, щоб уго́ру летіти.
Ale člověk rodí se k bídě, tak jako jiskry z uhlí zhůru létají.
8 А я б удава́вся до Бога, і на Бога б поклав свою справу, —
Jistě žeť bych já hledal Boha silného, a jemu bych předložil při svou,
9 Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа,
Kterýž činí věci veliké, nezpytatelné, divné, a jimž počtu není,
10 бо Він дає дощ на пове́рхню землі, і на поля́ посилає Він воду,
Kterýž dává déšť na zemi, a spouští vody na pole,
11 щоб поста́вить низьки́х на високе, і зміцни́ти спасі́ння засмучених.
Kterýž sází opovržené na místě vysokém, a žalostící vyvyšuje spasením,
12 Він розві́ює за́думи хитрих, і не виконують плану їх ру́ки,
Kterýž v nic obrací myšlení chytráků, tak aby nemohli k skutku přivésti ruce jejich ničeho,
13 Він мудрих лука́вством їх ло́вить, і рада круті́йська марно́ю стає, —
Kterýž lapá moudré v chytrosti jejich; nebo rada převrácených bláznová bývá.
14 вдень знахо́дять вони темноту́, а в по́лудень ма́цають, мов уночі!
Ve dne motají se jako ve tmách, a jako v noci šámají o poledni.
15 І Він від меча урято́вує бідного, а з міцно́ї руки — бідаря́,
Kterýž zachovává od meče a od úst jejich, a chudého od ruky násilníka.
16 і стає́ться надія нужде́нному, і замкнула уста́ свої кривда!
Máť zajisté nuzný naději, ale nepravost musí zacpati ústa svá.
17 Тож блаженна люди́на, яку Бог карта́є, і ти не цурайсь Всемогу́тнього кари:
Aj, jak blahoslavený jest člověk, kteréhož tresce Bůh! A protož káráním Všemohoucího nepohrdej.
18 Бо Він рану завда́сть — і перев'я́же, Він ламає — й виго́юють руки Його!
Onť zajisté uráží, on i obvazuje; raní, ruka jeho také léčí.
19 В шістьох лихах спаса́є тебе, а в сімох не діткне́ тебе зло:
Z šesti úzkostí vysvobodil by tebe, ano i v sedmi nedotklo by se tebe zlé.
20 Викупля́є тебе Він від смерти за голоду, а в бою́ — з рук меча.
V hladu vykoupil by tě od smrti, a v boji od moci meče.
21 Як бич язика́ запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як при́йде вона.
Když utrhá jazyk, byl bys skryt, aniž bys se bál zhouby, když by přišla.
22 З насилля та з голоду бу́деш сміятись, а земно́ї звіри́ни не бійся.
Zhouba a hlad buď tobě za smích, a nestrachuj se ani líté zvěři zemské.
23 Бо з камі́нням на полі є в тебе умова, і звір польови́й прими́рився з тобою.
Nebo s kamením polním příměří tvé, a zvěř lítá polní pokoj zachová k tobě.
24 І дові́даєшся, що наме́т твій спокійний, і перегля́неш домі́вку свою́, — і не зна́йдеш у ній недоста́тку.
A shledáš, žeť stánek tvůj bude bezpečný, a navrátíš se zase k příbytku svému, a nezhřešíš.
25 І довідаєшся, що числе́нне насіння твоє, а наща́дки твої — як трава на землі!
Shledáš také, žeť se rozmnoží símě tvé, a potomci tvoji jako bylina zemská.
26 І в дозрілому ві́ці до гробу ти зі́йдеш, як збіжжя доспі́ле ввіхо́дить до клуні за ча́су свого!
Vejdeš v šedinách do hrobu, tak jako odnášíno bývá zralé obilí časem svým.
27 Отож, досліди́ли ми це — й воно так, послухай цього́, — й зрозумій собі все!“
Aj, toť jsme vyhledali, a takť jest; poslechniž toho, a schovej sobě to.
