Йов 5
1 Ану клич, — чи є хто, щоб тобі відповів? І до ко́го з святих ти вдаси́ся?
Ded zazivlji! Zar će ti se tko odazvat'? Kojem li se svecu misliš sad obratit'?
2 Бо гнів побиває безглу́здого, а за́здрощі смерть завдаю́ть нерозумному!
Doista, budalu njegov bijes ubija, luđaka će sasvim skončat ljubomora.
3 Я бачив безумного, я́к він розсівся, — та зараз оселя його спорохня́віла.
Bezumnika vidjeh kako korijen pušta, al' prokletstvo skoro na kuću mu pade.
4 Від спасі́ння далекі сини його, вони без рятунку поча́влені бу́дуть у брамі!
Njegovi su sinci daleko od spasa, njih nezaštićene na Vratima tlače.
5 Його жни́во голодний поїсть, і з-між те́рну його забере́, — і спра́гнені ось поковта́ють маєток його!
Ljetinu njihovu pojedoše gladni, sam Bog ju je njima oteo iz usta, a žedni hlepe za njihovim dobrima.
6 Бо нещастя вихо́дить не з по́роху, а горе росте не з землі, —
Ne, opačina ne izbija iz zemlje, nit' nevolja iz tla može nići sama,
7 бо люди́на народжується на стражда́ння, як іскри, щоб уго́ру летіти.
nego čovjek rađa muku i nevolju kao što let orlov teži u visinu.
8 А я б удава́вся до Бога, і на Бога б поклав свою справу, —
Al' ja bih se ipak Bogu utekao i pred njime stvar bih svoju razložio.
9 Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа,
Nedokučiva on djela silna stvori, čudesa koja se izbrojit' ne mogu.
10 бо Він дає дощ на пове́рхню землі, і на поля́ посилає Він воду,
On kišom rosi po svem licu zemljinu i vodu šalje da nam polja natapa.
11 щоб поста́вить низьки́х на високе, і зміцни́ти спасі́ння засмучених.
Da bi ponižene visoko digao, da bi ojađene srećom obdario,
12 Він розві́ює за́думи хитрих, і не виконують плану їх ру́ки,
redom ruši ono što lukavci smisle, što god započeli, on im izjalovi.
13 Він мудрих лука́вством їх ло́вить, і рада круті́йська марно́ю стає, —
On hvata mudre u njihovu lukavstvu, naume spletkara obraća u ništa.
14 вдень знахо́дять вони темноту́, а в по́лудень ма́цають, мов уночі!
Posred bijela dana zapadnu u tamu, pipaju u podne kao usred noći.
15 І Він від меча урято́вує бідного, а з міцно́ї руки — бідаря́,
On iz njinih ralja izbavlja jadnika, iz silničkih ruku diže siromaha.
16 і стає́ться надія нужде́нному, і замкнула уста́ свої кривда!
Tako se pokaže nada nevoljniku, i nepravda mora zatvoriti usta.
17 Тож блаженна люди́на, яку Бог карта́є, і ти не цурайсь Всемогу́тнього кари:
Da, blago čovjeku koga Bog odbaci! Stoga ti ne prezri karanje Svesilnog!
18 Бо Він рану завда́сть — і перев'я́же, Він ламає — й виго́юють руки Його!
On ranjava, ali i ranu povija, udara i svojom zacjeljuje rukom.
19 В шістьох лихах спаса́є тебе, а в сімох не діткне́ тебе зло:
Iz šest će nevolja tebe izbaviti, ni u sedmoj zlo te dotaknuti neće.
20 Викупля́є тебе Він від смерти за голоду, а в бою́ — з рук меча.
U gladi, od smrti on će te spasiti, a u ratu, oštru će te otet maču.
21 Як бич язика́ запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як при́йде вона.
Biču zla jezika uklonit će tebe, ispred otimača bez straha ćeš biti.
22 З насилля та з голоду бу́деш сміятись, а земно́ї звіри́ни не бійся.
Suši i studeni ti ćeš se smijati i od divljih zvijeri strahovati nećeš.
23 Бо з камі́нням на полі є в тебе умова, і звір польови́й прими́рився з тобою.
Sklopit' ti ćeš savez s kamenjem na njivi, zvjerad divlja s tobom u miru će biti.
24 І дові́даєшся, що наме́т твій спокійний, і перегля́неш домі́вку свою́, — і не зна́йдеш у ній недоста́тку.
U šatoru svome mir ćeš uživati, dom svoj kad pohodiš netaknut će stajat.
25 І довідаєшся, що числе́нне насіння твоє, а наща́дки твої — як трава на землі!
Koljeno ćeš svoje gledat' gdje se množi i potomstvo gdje ti kao trava raste.
26 І в дозрілому ві́ці до гробу ти зі́йдеш, як збіжжя доспі́ле ввіхо́дить до клуні за ча́су свого!
U grob ti ćeš leći kada budeš zreo, kao što se žito snosi kad dozori.
27 Отож, досліди́ли ми це — й воно так, послухай цього́, — й зрозумій собі все!“
Sve motrismo ovo: istina je živa! zato sve za dobro svoje ti poslušaj.”
