Йов 41
1 Чи левіята́на потя́гнеш гачко́м, і йому язика стягнеш шну́ром?
Kan du draga upp Leviatan med krok och med en metrev betvinga hans tunga?
2 Чи очерети́ну вкладеш йому в ні́здря, чи терни́ною що́ку йому продіра́виш?
Kan du sätta en sävhank i hans nos eller borra en hake genom hans käft?
3 Чи він бу́де багато благати тебе, чи бу́де тобі говорити лагі́дне?
Menar du att han skall slösa på dig många böner eller tala till dig med mjuka ord?
4 Чи складе він умову з тобою, і ти ві́зьмеш його за раба собі вічного?
Att han skall vilja sluta fördrag med dig, så att du finge honom till din träl för alltid?
5 Чи ним ба́витись будеш, як пта́хом, і прив'яжеш його для дівча́ток своїх?
Kan du hava honom till leksak såsom en fågel och sätta honom i band åt dina tärnor?
6 Чи ним спільники́ торгува́тимуть, чи поділять його між купців -ханане́їв?
Pläga fiskarlag köpslå om honom och stycka ut hans kropp mellan krämare?
7 Чи шпилька́ми проко́лиш ти шкіру його, а остро́гою ри́б'ячою — його го́лову?
Kan du skjuta hans hud full med spjut och hans huvud med fiskharpuner?
8 Поклади ж свою ру́ку на нього, й згадай про війну, — і більше того не чини!
Ja, försök att bära hand på honom du skall minnas den striden och skall ej föra så mer.
9 Тож наді́я твоя неправдива, — на сам ви́гляд його упаде́ш.
Nej, den sådant vågar, hans hopp bliver sviket, han fälles till marken redan vid hans åsyn.
10 Нема смільчака́, щоб його він збудив, — а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати?
Så oförvägen är ingen, att han törs reta denne. Vem vågar då sätta sig upp mot mig själv?
11 Хто ви́йде навпроти Мене́ — й буде ці́лий? Що під небом усім — це Моє!
Vem har först givit mig något, som jag alltså bör betala igen? Mitt är ju allt vad som finnes under himmelen.
12 Не буду мовчати про чле́ни його, про стан його сили й красу́ його складу.
Jag vill ej höra upp att tala om hans lemmar, om huru väldig han är, och huru härligt han är danad.
13 Хто відкриє пове́рхню одежі його? Хто піді́йде коли до двійни́х його ще́лепів?
Vem mäktar rycka av honom hans pansar? Vem vågar sig in mellan hans käkars par?
14 Двері обличчя його хто відчи́нить? Навко́ло зубів його жах!
Hans gaps dörrar, vem vill öppna dem? Runtom hans tänder bor ju förskräckelse.
15 Його спи́на — канали щитів, поє́днання їх — крем'яна́я печать.
Stolta sitta på honom sköldarnas rader; hopslutna äro de med fast försegling.
16 Одне до одно́го дохо́дить, а вітер між ними не про́йде.
Tätt fogar sig den ena intill den andra, icke en vindfläkt tränger in mellan dem.
17 Одне до одно́го притве́рджені, сполучені, і не відді́ляться.
Var och en håller ihop med den nästa, de gripa in i varandra och skiljas ej åt.
18 Його чха́ння засвічує світло, а очі його — як пові́ки зорі́ світово́ї!
När han fnyser, strålar det av ljus; hans blickar äro såsom morgonrodnadens ögonbryn.
19 Бу́хає по́лум'я з па́щі його, вириваються і́скри огне́нні!
Bloss fara ut ur hans gap, eldgnistor springa fram därur.
20 Із ні́здер його валить дим, немов з то́го горшка, що кипить та біжить.
Från hans näsborrar utgår rök såsom ur en sjudande panna på bränslet.
21 Його по́дих розпалює ву́гіль, і бу́хає по́лум'я з па́щі його.
Hans andedräkt framgnistrar eldkol, och lågor bryta fram ur hans gap.
22 Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає.
På hans hals har kraften sin boning, och framför honom stapplar försagdhet.
23 М'ясо нутра́ його міцно тримається, — воно в ньому тверде́, не хитається.
Själva det veka på hans buk är ett stadigt fogverk, det sitter orubbligt, såsom gjutet på honom.
24 Його серце, мов з каменя вилите, і тверде́, як те долішнє жо́рно!
Hans hjärta är fast såsom sten, fast såsom bottenstenen i kvarnen.
25 Як підво́диться він, перелякуються силачі́, та й ховаються з жа́ху.
När han reser sig, bäva hjältar, av ångest mista de all sans.
26 Той меч, що дося́гне його, не встої́ть, ані спис, ані ра́тище й па́нцер.
Angripes han med ett svärd, så håller det ej stånd, ej heller spjut eller pil eller pansar.
27 За солому залізо вважає, а мідь — за гнилу́ дереви́ну!
Han aktar järn såsom halm och koppar såsom murket trä.
28 Син лука, стріла, не приму́сит увтікати його, камі́ння із пра́щі для нього зміняється в сіно.
Bågskott skrämma honom ej bort, slungstenar förvandlas för honom till strå;
29 Булаву́ уважає він за соломи́нку, і сміється із по́свисту ра́тища.
ja, stridsklubbor aktar han såsom strå, han ler åt rasslet av lansar.
30 Під ним гостре чере́п'я, — лягає на го́стре, немов у болото.
På sin buk bär han skarpa eggar, spår såsom av en tröskvagn ristar han i dyn.
31 Чинить він, що кипить глибочі́нь, мов горня́, і обе́ртає море в окрі́п.
Han gör djupet sjudande som en gryta, likt en salvokokares kittel förvandlar han vattnet.
32 Стежка світить за ним, а безо́дня здається йому́ сиви́ною.
Bakom honom strålar vägen av ljus, djupet synes bära silverhår.
33 Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений,
Ja, på jorden finnes intet som är honom likt, otillgänglig för fruktan skapades han.
34 він бачить усе, що висо́ке, він цар над усім пишним зві́р'ям!“
På allt vad högt är ser han med förakt, konung är han över alla stolta vilddjur.
