Йов 41
1 Чи левіята́на потя́гнеш гачко́м, і йому язика стягнеш шну́ром?
Kan du draga Leviathan med en krok, och fatta hans tungo med ett snöre?
2 Чи очерети́ну вкладеш йому в ні́здря, чи терни́ною що́ку йому продіра́виш?
Kan du sätta honom en ring i näsona, och borra honom hans kindben igenom med en syl?
3 Чи він бу́де багато благати тебе, чи бу́де тобі говорити лагі́дне?
Menar du, att han skall mycket bedjas före, eller smeka dig?
4 Чи складе він умову з тобою, і ти ві́зьмеш його за раба собі вічного?
Menar du, att du kan göra ett förbund med honom, att du må hafva honom till en träl evinnerliga?
5 Чи ним ба́витись будеш, як пта́хом, і прив'яжеш його для дівча́ток своїх?
Kan du spela med honom såsom med en fogel; eller binda honom dinom pigom?
6 Чи ним спільники́ торгува́тимуть, чи поділять його між купців -ханане́їв?
Menar du, att sällskapet skola skära honom sönder, att han blifver utdelad ibland köpmännerna?
7 Чи шпилька́ми проко́лиш ти шкіру його, а остро́гою ри́б'ячою — його го́лову?
Kan du fylla ena not med hans hud, och någon fiskaryssjo med hans hufvud?
8 Поклади ж свою ру́ку на нього, й згадай про війну, — і більше того не чини!
När du kommer dina hand vid honom, så kom ihåg, att det en strid är, den du icke uthålla kan.
9 Тож наді́я твоя неправдива, — на сам ви́гляд його упаде́ш.
Si, hans hopp skall fela honom, och han skall uppenbarligen fördrifven varda.
10 Нема смільчака́, щоб його він збудив, — а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати?
Ingen är så dristig, att han honom uppväcka tör. Ho är då den, som för mig bestå kan?
11 Хто ви́йде навпроти Мене́ — й буде ці́лий? Що під небом усім — це Моє!
Ho hafver något gifvit mig tillförene, att jag må honom det vedergälla? Mitt är allt det under hela himmelen är.
12 Не буду мовчати про чле́ни його, про стан його сили й красу́ його складу.
Jag vill icke förtiga hans kraft; ej heller hans magt, eller huru välskapad han är.
13 Хто відкриє пове́рхню одежі його? Хто піді́йде коли до двійни́х його ще́лепів?
Ho kan upptäcka honom hans kläde? Eller ho tör vågat, att fatta honom i tänderna?
14 Двері обличчя його хто відчи́нить? Навко́ло зубів його жах!
Ho kan öppna hans anletes kindben? Förskräckeliga stå hans tänder allt omkring.
15 Його спи́на — канали щитів, поє́днання їх — крем'яна́я печать.
Hans fjäll äro lika som sköldar, sammanfäste hvar i annan.
16 Одне до одно́го дохо́дить, а вітер між ними не про́йде.
Det ena hänger in i det andra, så att vädret icke går deremellan;
17 Одне до одно́го притве́рджені, сполучені, і не відді́ляться.
Det hänger hvar i annan, och hålla sig tillsammans, så att de icke kunna skiljas åt.
18 Його чха́ння засвічує світло, а очі його — як пові́ки зорі́ світово́ї!
Hans njusande är såsom ett glimmande ljus; hans ögon äro såsom morgonrodnans ögnahvarf.
19 Бу́хає по́лум'я з па́щі його, вириваються і́скри огне́нні!
Utaf hans mun fara bloss och eldbrandar.
20 Із ні́здер його валить дим, немов з то́го горшка, що кипить та біжить.
Utaf hans näso går rök, såsom utaf heta grytor och kettlar.
21 Його по́дих розпалює ву́гіль, і бу́хає по́лум'я з па́щі його.
Hans ande är glödande kol, och utu hans mun går låge.
22 Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає.
Han hafver en starkan hals, och det är honom lust, då han något förderfvar.
23 М'ясо нутра́ його міцно тримається, — воно в ньому тверде́, не хитається.
Hans kötts ledamot hänga vid hvartannat; de äro faste i honom, att han icke rörd varder.
24 Його серце, мов з каменя вилите, і тверде́, як те долішнє жо́рно!
Hans hjerta är hårdt såsom sten, och så fast som ett stycke af understenen i qvarnene.
25 Як підво́диться він, перелякуються силачі́, та й ховаються з жа́ху.
När han reser sig, förfära sig de starke; och när han får dem fatt, är der ingen nåde.
26 Той меч, що дося́гне його, не встої́ть, ані спис, ані ра́тище й па́нцер.
Om man vill till honom med svärd, så rörer han sig intet; eller med spets, skott och harnesk.
27 За солому залізо вважає, а мідь — за гнилу́ дереви́ну!
Han aktar jern såsom strå, och koppar såsom ruttet trä.
28 Син лука, стріла, не приму́сит увтікати його, камі́ння із пра́щі для нього зміняється в сіно.
Ingen skytte förjagar honom; slungostenar äro honom såsom agnar.
29 Булаву́ уважає він за соломи́нку, і сміється із по́свисту ра́тища.
Hammaren aktar han såsom strå; han bespottar de bäfvande spetsar.
30 Під ним гостре чере́п'я, — лягає на го́стре, немов у болото.
Han kan ligga på skarpt grus; han lägger sig uppå det skarpt är, såsom på dyngo.
31 Чинить він, що кипить глибочі́нь, мов горня́, і обе́ртає море в окрі́п.
Han gör, att djupa hafvet sjuder såsom en gryta, och rörer det ihop, såsom man blandar ena salvo.
32 Стежка світить за ним, а безо́дня здається йому́ сиви́ною.
Efter honom är vägen ljus; djupet aktar han såsom en gamlan gråhårotan.
33 Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений,
På jordene kan ingen liknas honom; han är gjord till att vara utan fruktan.
34 він бачить усе, що висо́ке, він цар над усім пишним зві́р'ям!“
Han föraktar allt det högt är; han är Konung öfver alla högmodiga.
