Йов 41
1 Чи левіята́на потя́гнеш гачко́м, і йому язика стягнеш шну́ром?
¿Sacarás tú al Leviatán con el anzuelo; y con la cuerda que le echares en su lengua?
2 Чи очерети́ну вкладеш йому в ні́здря, чи терни́ною що́ку йому продіра́виш?
¿Pondrás tú garfio en sus narices; y horadarás tú con espina su quijada?
3 Чи він бу́де багато благати тебе, чи бу́де тобі говорити лагі́дне?
¿Multiplicará él ruegos para contigo? ¿hablarte ha él a ti lisonjas?
4 Чи складе він умову з тобою, і ти ві́зьмеш його за раба собі вічного?
¿Hará concierto contigo para que le tomes por siervo perpetuo?
5 Чи ним ба́витись будеш, як пта́хом, і прив'яжеш його для дівча́ток своїх?
¿Jugarás tú con él, como con pájaro? ¿y atarle has para tus niñas?
6 Чи ним спільники́ торгува́тимуть, чи поділять його між купців -ханане́їв?
¿Harán banquete por causa de él los compañeros? ¿partirle han entre los mercaderes?
7 Чи шпилька́ми проко́лиш ти шкіру його, а остро́гою ри́б'ячою — його го́лову?
¿Cortarás tú con cuchillo su cuero, y con francado de pescadores su cabeza?
8 Поклади ж свою ру́ку на нього, й згадай про війну, — і більше того не чини!
Pon tu mano sobre él: acordarte has de la batalla, y nunca más tornarás.
9 Тож наді́я твоя неправдива, — на сам ви́гляд його упаде́ш.
He aquí que tu esperanza será burlada; por que aun a su sola vista se desmayarán.
10 Нема смільчака́, щоб його він збудив, — а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати?
Nadie hay tan osado que le despierte: ¿quién pues podrá estar delante de mí?
11 Хто ви́йде навпроти Мене́ — й буде ці́лий? Що під небом усім — це Моє!
¿Quién me previno para que yo se lo agradezca? todo lo que está debajo del cielo es mío.
12 Не буду мовчати про чле́ни його, про стан його сили й красу́ його складу.
Y no callaré sus miembros, y la cosa de sus fuerzas, y la gracia de su disposición.
13 Хто відкриє пове́рхню одежі його? Хто піді́йде коли до двійни́х його ще́лепів?
¿Quién descubrirá la delantera de su vestidura? ¿quién se llegará a él con freno doble?
14 Двері обличчя його хто відчи́нить? Навко́ло зубів його жах!
¿Quién abrirá las puertas de su rostro? Los ordenes de sus dientes espantan.
15 Його спи́на — канали щитів, поє́днання їх — крем'яна́я печать.
La gloria de su vestido es escudos fuertes, cerrados entre sí estrechamente.
16 Одне до одно́го дохо́дить, а вітер між ними не про́йде.
El uno se junta con el otro, que viento no entra entre ellos.
17 Одне до одно́го притве́рджені, сполучені, і не відді́ляться.
El uno está pegado con el otro, están trabados entre sí, que no se pueden apartar.
18 Його чха́ння засвічує світло, а очі його — як пові́ки зорі́ світово́ї!
Con sus estornudos enciende lumbre; y sus ojos son como los párpados del alba.
19 Бу́хає по́лум'я з па́щі його, вириваються і́скри огне́нні!
De su boca salen hachas de fuego, y proceden centellas de fuego.
20 Із ні́здер його валить дим, немов з то́го горшка, що кипить та біжить.
De sus narices sale humo, como de una olla, o caldero que hierve.
21 Його по́дих розпалює ву́гіль, і бу́хає по́лум'я з па́щі його.
Su aliento enciende los carbones, y de su boca sale llama.
22 Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає.
En su cerviz mora la fortaleza, y delante de él es deshecho el trabajo.
23 М'ясо нутра́ його міцно тримається, — воно в ньому тверде́, не хитається.
Las partes de su carne están pegadas entre sí: está firme su carne en él, y no se mueve.
24 Його серце, мов з каменя вилите, і тверде́, як те долішнє жо́рно!
Su corazón es firme como una piedra, y fuerte como la muela de debajo.
25 Як підво́диться він, перелякуються силачі́, та й ховаються з жа́ху.
De su grandeza tienen temor los fuertes, y de sus desmayos se purgan.
26 Той меч, що дося́гне його, не встої́ть, ані спис, ані ра́тище й па́нцер.
Cuando alguno le alcanzare, ni espada, ni lanza, ni dardo, ni coselete, durará contra él.
27 За солому залізо вважає, а мідь — за гнилу́ дереви́ну!
El hierro estima por pajas, y el acero por leño podrido.
28 Син лука, стріла, не приму́сит увтікати його, камі́ння із пра́щі для нього зміняється в сіно.
Saeta no le hace huir: las piedras de honda se le tornan armas.
29 Булаву́ уважає він за соломи́нку, і сміється із по́свисту ра́тища.
Toda arma tiene por hojarascas, y del blandeamiento de la pica se burla,
30 Під ним гостре чере́п'я, — лягає на го́стре, немов у болото.
Por debajo tiene agudas conchas: imprime su agudez en el suelo.
31 Чинить він, що кипить глибочі́нь, мов горня́, і обе́ртає море в окрі́п.
Hace hervir como una olla la profunda mar; y tórnala como una olla de ungüento.
32 Стежка світить за ним, а безо́дня здається йому́ сиви́ною.
En pos de sí hace resplandecer la senda, que parece que la mar es cana.
33 Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений,
No hay sobre la tierra su semejante, hecho para nada temer.
34 він бачить усе, що висо́ке, він цар над усім пишним зві́р'ям!“
Menosprecia toda cosa alta, es rey sobre todos los soberbios.
