Йов 41
1 Чи левіята́на потя́гнеш гачко́м, і йому язика стягнеш шну́ром?
Zmoreš s kavljem izvleči leviatána? Ali njegov jezik z vrvico, ki jo spuščaš dol?
2 Чи очерети́ну вкладеш йому в ні́здря, чи терни́ною що́ку йому продіра́виш?
Ali lahko zatakneš kavelj v njegov nos? Ali njegovo čeljust prebodeš z [ribiško] ostjo.
3 Чи він бу́де багато благати тебе, чи бу́де тобі говорити лагі́дне?
Mar ti bo delal mnoge ponižne prošnje? Ti bo govoril nežne besede?
4 Чи складе він умову з тобою, і ти ві́зьмеш його за раба собі вічного?
Bo sklenil zavezo s teboj? Ga boš vzel za služabnika na veke?
5 Чи ним ба́витись будеш, як пта́хом, і прив'яжеш його для дівча́ток своїх?
Se boš igral z njim kakor s ptico? Ali ga hočeš zvezati za svoje dekle?
6 Чи ним спільники́ торгува́тимуть, чи поділять його між купців -ханане́їв?
Ali bodo družabniki iz njega naredili gostijo? Ga bodo razdelili med trgovce?
7 Чи шпилька́ми проко́лиш ти шкіру його, а остро́гою ри́б'ячою — його го́лову?
Lahko njegovo kožo napolniš z bodečimi žicami? Ali njegovo glavo z ribjimi sulicami?
8 Поклади ж свою ру́ку на нього, й згадай про війну, — і більше того не чини!
Svojo roko položi nanj, spomni se bitke, ne stori tega ponovno.
9 Тож наді́я твоя неправдива, — на сам ви́гляд його упаде́ш.
Glej, njegovo upanje je zaman. Ali ne bo nekdo vržen dol, celo ko ga zagleda?
10 Нема смільчака́, щоб його він збудив, — а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати?
Nihče ni tako pogumen, da bi si ga drznil razvneti. Kdo je potem zmožen stati pred menoj?
11 Хто ви́йде навпроти Мене́ — й буде ці́лий? Що під небом усім — це Моє!
Kdo mi je preprečil, da bi mu poplačal? Karkoli je pod celotnim nebom, je moje.
12 Не буду мовчати про чле́ни його, про стан його сили й красу́ його складу.
Ne bom prikril njegovih delov, niti njegove moči, niti njegovega lepega razmerja.
13 Хто відкриє пове́рхню одежі його? Хто піді́йде коли до двійни́х його ще́лепів?
Kdo lahko odkrije obraz njegove obleke? Ali kdo lahko pride k njemu, s svojo dvojno uzdo?
14 Двері обличчя його хто відчи́нить? Навко́ло зубів його жах!
Kdo lahko odpre vrata njegovega obraza? Njegovi zobje na vsaki strani so strašni.
15 Його спи́на — канали щитів, поє́днання їх — крем'яна́я печать.
Njegove luske so njegov ponos, skupaj spete kakor z ozkim pečatom.
16 Одне до одно́го дохо́дить, а вітер між ними не про́йде.
Ena je blizu druge, da zrak ne more priti mednju.
17 Одне до одно́го притве́рджені, сполучені, і не відді́ляться.
Združene so druga z drugo, držijo se skupaj, da ne morejo biti ločene.
18 Його чха́ння засвічує світло, а очі його — як пові́ки зорі́ світово́ї!
Ob njegovem kihanju sije svetloba in njegove oči so podobne jutranjim vekam.
19 Бу́хає по́лум'я з па́щі його, вириваються і́скри огне́нні!
Iz njegovih ust izhajajo plameni in iskre se sipljejo ven.
20 Із ні́здер його валить дим, немов з то́го горшка, що кипить та біжить.
Iz njegovih nosnic gre dim kakor iz vrelega lonca ali kotla.
21 Його по́дих розпалює ву́гіль, і бу́хає по́лум'я з па́щі його.
Njegov dih prižge ogorke in plamen izhaja iz njegovih ust.
22 Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає.
V njegovem vratu ostaja moč in bridkost je pred njim spremenjena v radost.
23 М'ясо нутра́ його міцно тримається, — воно в ньому тверде́, не хитається.
Luskine njegovega mesa so združene skupaj. V sebi so trdne, ne morejo se omajati.
24 Його серце, мов з каменя вилите, і тверде́, як те долішнє жо́рно!
Njegovo srce je čvrsto kakor kamen. Da, tako trdo kakor košček spodnjega mlinskega kamna.
25 Як підво́диться він, перелякуються силачі́, та й ховаються з жа́ху.
Ko se vzdiguje, so mogočni prestrašeni. Zaradi zlomov se očiščujejo.
26 Той меч, що дося́гне його, не встої́ть, ані спис, ані ра́тище й па́нцер.
Meč tistega, ki seže proti njemu, ne more obstati, niti sulica, niti puščica, niti brezrokavna verižna srajca.
27 За солому залізо вважає, а мідь — за гнилу́ дереви́ну!
Železo ceni kakor slamo in bron kakor trohnel les.
28 Син лука, стріла, не приму́сит увтікати його, камі́ння із пра́щі для нього зміняється в сіно.
Puščica ga ne more spraviti v beg. Kamni iz prače so mu spremenjeni v strnišče.
29 Булаву́ уважає він за соломи́нку, і сміється із по́свисту ра́тища.
Puščice so štete kakor strnišče. Smeji se ob tresenju sulice.
30 Під ним гостре чере́п'я, — лягає на го́стре, немов у болото.
Ostro kamenje je pod njim. Po blatu razširja ostre koničaste stvari.
31 Чинить він, що кипить глибочі́нь, мов горня́, і обе́ртає море в окрі́п.
Globinam napravlja, da vrejo kakor lonec. Morje dela podobno loncu mazila.
32 Стежка світить за ним, а безо́дня здається йому́ сиви́ною.
On dela stezo, da sije za njim. Nekdo bi mislil, da bo globina osivela.
33 Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений,
Na zemlji ni njemu podobnega, ki je narejen brez strahu.
34 він бачить усе, що висо́ке, він цар над усім пишним зві́р'ям!“
Gleda vse visoke stvari. Kralj je nad vsemi ponosnimi otroki.«
