Йов 41
1 Чи левіята́на потя́гнеш гачко́м, і йому язика стягнеш шну́ром?
Поць ту сэ принзь левиатанул ку ундица сау сэ-й леӂь лимба ку о фуние?
2 Чи очерети́ну вкладеш йому в ні́здря, чи терни́ною що́ку йому продіра́виш?
Ый вей путя петрече папура прин нэрь сау сэ-й стрэпунӂь ку ун кырлиг фалка?
3 Чи він бу́де багато благати тебе, чи бу́де тобі говорити лагі́дне?
Ыць ва фаче ел мулте ругэминць? Ыць ва ворби ел ку ун глас дулче?
4 Чи складе він умову з тобою, і ти ві́зьмеш його за раба собі вічного?
Ва фаче ел ун легэмынт ку тине, ка сэ-ць фие роб пе вечие?
5 Чи ним ба́витись будеш, як пта́хом, і прив'яжеш його для дівча́ток своїх?
Те вей жука ту ку ел ка ши ку о пасэре? Ыл вей лега ту ка сэ-ць ынвеселешть фетеле?
6 Чи ним спільники́ торгува́тимуть, чи поділять його між купців -ханане́їв?
Фак пескарий негоц ку ел? Ыл ымпарт ей ынтре негусторь?
7 Чи шпилька́ми проко́лиш ти шкіру його, а остро́гою ри́б'ячою — його го́лову?
Ый вей акопери пеля ку цепуше ши капул ку кинӂь?
8 Поклади ж свою ру́ку на нього, й згадай про війну, — і більше того не чини!
Ридикэ-ць нумай мына ымпотрива луй, ши ну-ць ва май вени густ сэ-л ловешть.
9 Тож наді́я твоя неправдива, — на сам ви́гляд його упаде́ш.
Ятэ кэ ешть ыншелат ын аштептаря та де а-л принде: нумай сэ-л везь, ши казь ла пэмынт!
10 Нема смільчака́, щоб його він збудив, — а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати?
Нимень ну есте атыт де ындрэзнец ка сэ-л ынтэрыте. Чине Ми с-ар ымпотриви ын фацэ?
11 Хто ви́йде навпроти Мене́ — й буде ці́лий? Що під небом усім — це Моє!
Куй сунт датор, ка сэ-й плэтеск? Суб чер тотул есте ал Меу.
12 Не буду мовчати про чле́ни його, про стан його сили й красу́ його складу.
Вряу сэ май ворбеск ярэшь де мэдулареле луй ши де тэрия луй, ши де фрумусеця ынтокмирий луй.
13 Хто відкриє пове́рхню одежі його? Хто піді́йде коли до двійни́х його ще́лепів?
Чине-й ва путя ридика вешмынтул? Чине ва путя пэтрунде ынтре фэлчиле луй?
14 Двері обличчя його хто відчи́нить? Навко́ло зубів його жах!
Чине ва путя дескиде порциле гурий луй? Шируриле динцилор луй кыт сунт де ынспэймынтэтоаре!
15 Його спи́на — канали щитів, поє́днання їх — крем'яна́я печать.
Скутуриле луй мэреце ши путерниче сунт уните ымпреунэ ка принтр-о печете;
16 Одне до одно́го дохо́дить, а вітер між ними не про́йде.
се цин унул де алтул ши нич аерул н-ар путя трече принтре еле.
17 Одне до одно́го притве́рджені, сполучені, і не відді́ляться.
Сунт ка ниште фраць каре се ымбрэцишязэ, се апукэ ши рэмын недеспэрциць.
18 Його чха́ння засвічує світло, а очі його — як пові́ки зорі́ світово́ї!
Стрэнутуриле луй фак сэ стрэлучяскэ лумина; окий луй сунт ка ӂяна зорилор.
19 Бу́хає по́лум'я з па́щі його, вириваються і́скри огне́нні!
Дин гура луй цышнеск флэкэрь, скапэрэ скынтей де фок дин еа.
20 Із ні́здер його валить дим, немов з то́го горшка, що кипить та біжить.
Дин нэриле луй есе фум, ка динтр-ун вас каре фербе, ка динтр-о кэлдаре фербинте.
21 Його по́дих розпалює ву́гіль, і бу́хає по́лум'я з па́щі його.
Суфларя луй апринде кэрбуний ши гура луй арункэ флэкэрь.
22 Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає.
Тэрия луй стэ ын грумаз ши ынаинтя луй саре гроаза.
23 М'ясо нутра́ його міцно тримається, — воно в ньому тверде́, не хитається.
Пэрциле луй челе кэрноасе се цин ымпреунэ, ка турнате пе ел, неклинтите.
24 Його серце, мов з каменя вилите, і тверде́, як те долішнє жо́рно!
Инима луй есте таре ка пятра, таре ка пятра де моарэ каре стэ дедесубт.
25 Як підво́диться він, перелякуються силачі́, та й ховаються з жа́ху.
Кынд се скоалэ ел, тремурэ витежий ши спайма ый пуне пе фугэ.
26 Той меч, що дося́гне його, не встої́ть, ані спис, ані ра́тище й па́нцер.
Деӂяба есте ловит ку сабия; кэч сулица, сэӂята ши павэза ну фолосеск ла нимик.
27 За солому залізо вважає, а мідь — за гнилу́ дереви́ну!
Пентру ел, ферул есте ка паюл, арама, ка лемнул путред.
28 Син лука, стріла, не приму́сит увтікати його, камі́ння із пра́щі для нього зміняється в сіно.
Сэӂята ну-л пуне пе фугэ, петреле дин праштие сунт ка плява пентру ел.
29 Булаву́ уважає він за соломи́нку, і сміється із по́свисту ра́тища.
Ну веде ын гьоагэ декыт ун фир де пай ши рыде ла шуератул сэӂецилор.
30 Під ним гостре чере́п'я, — лягає на го́стре, немов у болото.
Суб пынтечеле луй сунт цепь аскуциць: ай зиче кэ есте о грапэ ынтинсэ песте норой.
31 Чинить він, що кипить глибочі́нь, мов горня́, і обе́ртає море в окрі́п.
Фаче сэ клокотяскэ фундул мэрий ка ун казан ши-л клатинэ ка пе ун вас плин ку мир.
32 Стежка світить за ним, а безо́дня здається йому́ сиви́ною.
Ын урмэ, ел ласэ о кэраре луминоасэ, ши адынкул паре ка плетеле унуй бэтрын.
33 Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений,
Пе пэмынт нимик ну-й есте стэпын; есте фэкут ка сэ ну се тямэ де нимик.
34 він бачить усе, що висо́ке, він цар над усім пишним зві́р'ям!“
Привеште ку диспрец тот че есте ынэлцат, есте ымпэратул челор май мындре добитоаче.”
