Йов 41
1 Чи левіята́на потя́гнеш гачко́м, і йому язика стягнеш шну́ром?
Kann du fiska krokodillen, binda tunga hans med taum,
2 Чи очерети́ну вкладеш йому в ні́здря, чи терни́ною що́ку йому продіра́виш?
Draga snor i gjenom nosi, hogga krok i kjaken hans?
3 Чи він бу́де багато благати тебе, чи бу́де тобі говорити лагі́дне?
Vil han tigga um nåde, tala mjuke ord til deg?
4 Чи складе він умову з тобою, і ти ві́зьмеш його за раба собі вічного?
Tru han vil gjera samband med deg og din træl for alltid verta?
5 Чи ним ба́витись будеш, як пта́хом, і прив'яжеш його для дівча́ток своїх?
Kann du han som leikfugl halda for smågjentorne i band?
6 Чи ним спільники́ торгува́тимуть, чи поділять його між купців -ханане́їв?
Handlar fiskarlag med honom, skiftar ut til kræmarar?
7 Чи шпилька́ми проко́лиш ти шкіру його, а остро́гою ри́б'ячою — його го́лову?
Kann hans hud med spjot du fylla, og hans hovud med harpunar?
8 Поклади ж свою ру́ку на нього, й згадай про війну, — і більше того не чини!
Berre prøv - du skal det minnast; enn ein gong du gjer det ikkje!
9 Тож наді́я твоя неправдива, — на сам ви́гляд його упаде́ш.
Kvar og ein vil missa voni, verta feld ved syni av han.
10 Нема смільчака́, щоб його він збудив, — а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати?
Ingen torer eggja honom; kven kann då mot meg reisa?
11 Хто ви́йде навпроти Мене́ — й буде ці́лий? Що під небом усім — це Моє!
Kven gav meg, so eg gjev att? Under himmeln alt eg eig.
12 Не буду мовчати про чле́ни його, про стан його сили й красу́ його складу.
Ei eg tegjer um hans lemer, um hans sterke, væne bygnad.
13 Хто відкриє пове́рхню одежі його? Хто піді́йде коли до двійни́х його ще́лепів?
Kven hev drege brynja av han, Gjenge inn i duble tanngard?
14 Двері обличчя його хто відчи́нить? Навко́ло зубів його жах!
Kven hev opna kjakeporten? Rædsla kring hans tenner ligg.
15 Його спи́на — канали щитів, поє́днання їх — крем'яна́я печать.
Sterke er hans skjolde-rader, feste med ei fast forsigling.
16 Одне до одно́го дохо́дить, а вітер між ними не про́йде.
Tett dei ligg innåt kvarandre, ingi luft slepp millom deim.
17 Одне до одно́го притве́рджені, сполучені, і не відді́ляться.
Eine skjolden i den andre heng i hop, skilst ikkje åt.
18 Його чха́ння засвічує світло, а очі його — як пові́ки зорі́ світово́ї!
Ljos ifrå hans njosing strålar, augo skin som morgonroden.
19 Бу́хає по́лум'я з па́щі його, вириваються і́скри огне́нні!
Or hans gap skyt brandar fram, gneistar sprutar derifrå.
20 Із ні́здер його валить дим, немов з то́го горшка, що кипить та біжить.
Or hans nasar stig det røyk, liksom eim or kjel som kokar.
21 Його по́дих розпалює ву́гіль, і бу́хає по́лум'я з па́щі його.
Anden hans set eld på kol, logen ut or gapet stend.
22 Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає.
I hans nakke styrken bur, rædsla spring framfor hans åsyn.
23 М'ясо нутра́ його міцно тримається, — воно в ньому тверде́, не хитається.
Tette sit kjøtvalkarne, støypte fast urikkelg.
24 Його серце, мов з каменя вилите, і тверде́, як те долішнє жо́рно!
Hjarta hans er hardt som stein, fast som understein i kverni.
25 Як підво́диться він, перелякуються силачі́, та й ховаються з жа́ху.
Kjempor ræddast når han ris, misser både mod og hugs;
26 Той меч, що дося́гне його, не встої́ть, ані спис, ані ра́тище й па́нцер.
Sverd vil ikkje bita på, ikkje skot med spjot og pil.
27 За солому залізо вважає, а мідь — за гнилу́ дереви́ну!
Jarn agtar han liksom strå, kopar nett som fauskeved.
28 Син лука, стріла, не приму́сит увтікати його, камі́ння із пра́щі для нього зміняється в сіно.
Ei han vik for bogesonen; stein frå slyngja vert som halm,
29 Булаву́ уважає він за соломи́нку, і сміється із по́свисту ра́тища.
og stridsklubba vert som strå, og han lær åt spjot som susar.
30 Під ним гостре чере́п'я, — лягає на го́стре, немов у болото.
Under han er kvasse broddar, spor dei set som treskjeslede.
31 Чинить він, що кипить глибочі́нь, мов горня́, і обе́ртає море в окрі́п.
Djupet kokar som ei gryta, sjøen som ein salvekjel.
32 Стежка світить за ним, а безо́дня здається йому́ сиви́ною.
Vegen lyser etter honom, djupet skin som sylverhår.
33 Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений,
Liken hans på jord ei finst, denne skapning utan ræddhug.
34 він бачить усе, що висо́ке, він цар над усім пишним зві́р'ям!“
Han ser ned på alt som høgt er, konge yver alle kaute.»
