Йов 41
1 Чи левіята́на потя́гнеш гачко́м, і йому язика стягнеш шну́ром?
An extrahere poteris Leviathan hamo, et fune ligabis linguam ejus?
2 Чи очерети́ну вкладеш йому в ні́здря, чи терни́ною що́ку йому продіра́виш?
Numquid pones circulum in naribus ejus, aut armilla perforabis maxillam ejus?
3 Чи він бу́де багато благати тебе, чи бу́де тобі говорити лагі́дне?
Numquid multiplicabit ad te preces, aut loquetur tibi mollia?
4 Чи складе він умову з тобою, і ти ві́зьмеш його за раба собі вічного?
Numquid feriet tecum pactum, et accipies eum servum sempiternum?
5 Чи ним ба́витись будеш, як пта́хом, і прив'яжеш його для дівча́ток своїх?
Numquid illudes ei quasi avi, aut ligabis eum ancillis tuis?
6 Чи ним спільники́ торгува́тимуть, чи поділять його між купців -ханане́їв?
Concident eum amici? divident illum negotiatores?
7 Чи шпилька́ми проко́лиш ти шкіру його, а остро́гою ри́б'ячою — його го́лову?
Numquid implebis sagenas pelle ejus, et gurgustium piscium capite illius?
8 Поклади ж свою ру́ку на нього, й згадай про війну, — і більше того не чини!
Pone super eum manum tuam: memento belli, nec ultra addas loqui.
9 Тож наді́я твоя неправдива, — на сам ви́гляд його упаде́ш.
Ecce spes ejus frustrabitur eum, et videntibus cunctis præcipitabitur.]
10 Нема смільчака́, щоб його він збудив, — а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати?
[Non quasi crudelis suscitabo eum: quis enim resistere potest vultui meo?
11 Хто ви́йде навпроти Мене́ — й буде ці́лий? Що під небом усім — це Моє!
Quis ante dedit mihi, ut reddam ei? omnia quæ sub cælo sunt, mea sunt.
12 Не буду мовчати про чле́ни його, про стан його сили й красу́ його складу.
Non parcam ei, et verbis potentibus, et ad deprecandum compositis.
13 Хто відкриє пове́рхню одежі його? Хто піді́йде коли до двійни́х його ще́лепів?
Quis revelabit faciem indumenti ejus? et in medium oris ejus quis intrabit?
14 Двері обличчя його хто відчи́нить? Навко́ло зубів його жах!
Portas vultus ejus quis aperiet? per gyrum dentium ejus formido.
15 Його спи́на — канали щитів, поє́днання їх — крем'яна́я печать.
Corpus illius quasi scuta fusilia, compactum squamis se prementibus.
16 Одне до одно́го дохо́дить, а вітер між ними не про́йде.
Una uni conjungitur, et ne spiraculum quidem incedit per eas.
17 Одне до одно́го притве́рджені, сполучені, і не відді́ляться.
Una alteri adhærebit, et tenentes se nequaquam separabuntur.
18 Його чха́ння засвічує світло, а очі його — як пові́ки зорі́ світово́ї!
Sternutatio ejus splendor ignis, et oculi ejus ut palpebræ diluculi.
19 Бу́хає по́лум'я з па́щі його, вириваються і́скри огне́нні!
De ore ejus lampades procedunt, sicut tædæ ignis accensæ.
20 Із ні́здер його валить дим, немов з то́го горшка, що кипить та біжить.
De naribus ejus procedit fumus, sicut ollæ succensæ atque ferventis.
21 Його по́дих розпалює ву́гіль, і бу́хає по́лум'я з па́щі його.
Halitus ejus prunas ardere facit, et flamma de ore ejus egreditur.
22 Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає.
In collo ejus morabitur fortitudo, et faciem ejus præcedit egestas.
23 М'ясо нутра́ його міцно тримається, — воно в ньому тверде́, не хитається.
Membra carnium ejus cohærentia sibi: mittet contra eum fulmina, et ad locum alium non ferentur.
24 Його серце, мов з каменя вилите, і тверде́, як те долішнє жо́рно!
Cor ejus indurabitur tamquam lapis, et stringetur quasi malleatoris incus.
25 Як підво́диться він, перелякуються силачі́, та й ховаються з жа́ху.
Cum sublatus fuerit, timebunt angeli, et territi purgabuntur.
26 Той меч, що дося́гне його, не встої́ть, ані спис, ані ра́тище й па́нцер.
Cum apprehenderit eum gladius, subsistere non poterit, neque hasta, neque thorax:
27 За солому залізо вважає, а мідь — за гнилу́ дереви́ну!
reputabit enim quasi paleas ferrum, et quasi lignum putridum æs.
28 Син лука, стріла, не приму́сит увтікати його, камі́ння із пра́щі для нього зміняється в сіно.
Non fugabit eum vir sagittarius: in stipulam versi sunt ei lapides fundæ.
29 Булаву́ уважає він за соломи́нку, і сміється із по́свисту ра́тища.
Quasi stipulam æstimabit malleum, et deridebit vibrantem hastam.
30 Під ним гостре чере́п'я, — лягає на го́стре, немов у болото.
Sub ipso erunt radii solis, et sternet sibi aurum quasi lutum.
31 Чинить він, що кипить глибочі́нь, мов горня́, і обе́ртає море в окрі́п.
Fervescere faciet quasi ollam profundum mare, et ponet quasi cum unguenta bulliunt.
32 Стежка світить за ним, а безо́дня здається йому́ сиви́ною.
Post eum lucebit semita: æstimabit abyssum quasi senescentem.
33 Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений,
Non est super terram potestas quæ comparetur ei, qui factus est ut nullum timeret.
34 він бачить усе, що висо́ке, він цар над усім пишним зві́р'ям!“
Omne sublime videt: ipse est rex super universos filios superbiæ.]
