Йов 41
1 Чи левіята́на потя́гнеш гачко́м, і йому язика стягнеш шну́ром?
Kihúzhatod-é a leviáthánt horoggal, leszoríthatod-é a nyelvét kötéllel?
2 Чи очерети́ну вкладеш йому в ні́здря, чи терни́ною що́ку йому продіра́виш?
Húzhatsz-é gúzst az orrába, az állát szigonynyal átfurhatod-é?
3 Чи він бу́де багато благати тебе, чи бу́де тобі говорити лагі́дне?
Vajjon járul-é elődbe sok könyörgéssel, avagy szól-é hozzád sima beszédekkel?
4 Чи складе він умову з тобою, і ти ві́зьмеш його за раба собі вічного?
Vajjon frigyet köt-é veled, hogy fogadd őt örökös szolgádul?
5 Чи ним ба́витись будеш, як пта́хом, і прив'яжеш його для дівча́ток своїх?
Játszhatol-é vele, miként egy madárral; gyermekeid kedvéért megkötözheted-é?
6 Чи ним спільники́ торгува́тимуть, чи поділять його між купців -ханане́їв?
Alkudozhatnak-é felette a társak, vagy a kalmárok közt feloszthatják-é azt?
7 Чи шпилька́ми проко́лиш ти шкіру його, а остро́гою ри́б'ячою — його го́лову?
Tele rakhatod-é nyársakkal a bőrét, avagy szigonynyal a fejét?
8 Поклади ж свою ру́ку на нього, й згадай про війну, — і більше того не чини!
Vesd rá a kezedet, de megemlékezzél, hogy a harczot nem ismételed.
9 Тож наді́я твоя неправдива, — на сам ви́гляд його упаде́ш.
Ímé, az ő reménykedése csalárd; puszta látása is halálra ijeszt!
10 Нема смільчака́, щоб його він збудив, — а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати?
Nincs oly merész, a ki őt felverje. Ki hát az, a ki velem szállna szembe?
11 Хто ви́йде навпроти Мене́ — й буде ці́лий? Що під небом усім — це Моє!
Ki adott nékem elébb, hogy azt visszafizessem? A mi az ég alatt van, mind enyém!
12 Не буду мовчати про чле́ни його, про стан його сили й красу́ його складу.
Nem hallgathatom el testének részeit, erejének mivoltát, alkotásának szépségét.
13 Хто відкриє пове́рхню одежі його? Хто піді́йде коли до двійни́х його ще́лепів?
Ki takarhatja fel ruhája felszínét; két sor foga közé kicsoda hatol be?
14 Двері обличчя його хто відчи́нить? Навко́ло зубів його жах!
Ki nyitotta fel orczájának ajtait? Fogainak sorai körül rémület lakik!
15 Його спи́на — канали щитів, поє́днання їх — крем'яна́я печать.
Büszkesége a csatornás pajzsok, összetartva mintegy szorító pecséttel.
16 Одне до одно́го дохо́дить, а вітер між ними не про́йде.
Egyik szorosan a másikhoz lapul, hogy közéje levegő se megy.
17 Одне до одно́го притве́рджені, сполучені, і не відді́ляться.
Egyik a másikhoz tapad, egymást tartják, egymástól elszakadhatatlanok.
18 Його чха́ння засвічує світло, а очі його — як пові́ки зорі́ світово́ї!
Tüsszentése fényt sugároz ki, és szemei, mint a hajnal szempillái.
19 Бу́хає по́лум'я з па́щі його, вириваються і́скри огне́нні!
A szájából szövétnekek jőnek ki, és tüzes szikrák omlanak ki.
20 Із ні́здер його валить дим, немов з то́го горшка, що кипить та біжить.
Orrlyukaiból gőz lövel elő, mint a forró fazékból és üstből.
21 Його по́дих розпалює ву́гіль, і бу́хає по́лум'я з па́щі його.
Lehellete meggyujtja a holt szenet, és a szájából láng lövel elő.
22 Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає.
Nyakszirtjén az erő tanyáz, előtte félelem ugrándozik.
23 М'ясо нутра́ його міцно тримається, — воно в ньому тверде́, не хитається.
Testének részei egymáshoz tapadtak; kemény önmagában és nem izeg-mozog.
24 Його серце, мов з каменя вилите, і тверде́, як те долішнє жо́рно!
Szíve kemény, mint a kő, oly kemény, mint az alsó malomkő.
25 Як підво́диться він, перелякуються силачі́, та й ховаються з жа́ху.
Hogyha felkél, hősök is remegnek; ijedtökben veszteg állnak.
26 Той меч, що дося́гне його, не встої́ть, ані спис, ані ра́тище й па́нцер.
Ha éri is a fegyver, nem áll meg benne, legyen bár dárda, kopja vagy kelevéz.
27 За солому залізо вважає, а мідь — за гнилу́ дереви́ну!
Annyiba veszi a vasat, mint a pozdorját, az aczélt, mint a korhadt fát.
28 Син лука, стріла, не приму́сит увтікати його, камі́ння із пра́щі для нього зміняється в сіно.
A nyíl vesszője el nem űzi őt, a parittyakövek pozdorjává változnak rajta.
29 Булаву́ уважає він за соломи́нку, і сміється із по́свисту ра́тища.
Pozdorjának tartja a buzogányütést is, és kineveti a bárd suhogását.
30 Під ним гостре чере́п'я, — лягає на го́стре, немов у болото.
Alatta éles cserepek vannak; mint szeges borona hentereg az iszap felett.
31 Чинить він, що кипить глибочі́нь, мов горня́, і обе́ртає море в окрі́п.
Felkavarja a mély vizet, mint a fazekat, a tengert olyanná teszi, mint a festékedény.
32 Стежка світить за ним, а безо́дня здається йому́ сиви́ною.
Maga után világos ösvényt hagy, azt hinné valaki, a tenger megőszült.
33 Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений,
Nincs e földön hozzá hasonló, a mely úgy teremtetett, hogy ne rettegjen.
34 він бачить усе, що висо́ке, він цар над усім пишним зві́р'ям!“
Lenéz minden nagy állatot, ő a király minden ragadozó felett.
