Йов 41
1 Чи левіята́на потя́гнеш гачко́м, і йому язика стягнеш шну́ром?
Kihúzod-e a leviátánt horoggal, s kötéllel lenyomod-e nyelvét?
2 Чи очерети́ну вкладеш йому в ні́здря, чи терни́ною що́ку йому продіра́виш?
Teszel-e kákagúzst orrába és kampóval átlyukaszthatod-e állkapcsát?
3 Чи він бу́де багато благати тебе, чи бу́де тобі говорити лагі́дне?
Fog-e könyörögni neked, avagy szelíden beszél-e hozzád?
4 Чи складе він умову з тобою, і ти ві́зьмеш його за раба собі вічного?
Köt-e veled szövetséget, veheted-e örökre szolgául?
5 Чи ним ба́витись будеш, як пта́хом, і прив'яжеш його для дівча́ток своїх?
Játszhatsz-e vele mint madárral, s megkötöd-e leányzóid számára?
6 Чи ним спільники́ торгува́тимуть, чи поділять його між купців -ханане́їв?
Alkudnak-e rajta kalmártársak, szétosztják-e kereskedők közt?
7 Чи шпилька́ми проко́лиш ти шкіру його, а остро́гою ри́б'ячою — його го́лову?
Megrakod-e tüskékkel a bőrét és halászszigonnyal fejét?
8 Поклади ж свою ру́ку на нього, й згадай про війну, — і більше того не чини!
Vesd rá kezedet, gondolj harczra – nem teheted többé.
9 Тож наді́я твоя неправдива, — на сам ви́гляд його упаде́ш.
Lám, az ember várakozása megcsalatkozott, hisz már láttára is leterül.
10 Нема смільчака́, щоб його він збудив, — а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати?
Nincs vakmerő, ki felingerelné: ki az tehát, ki én elémbe áll?
11 Хто ви́йде навпроти Мене́ — й буде ці́лий? Що під небом усім — це Моє!
Ki előzött meg valamivel, hogy fizessek? Mi az egész ég alatt van, enyém az.
12 Не буду мовчати про чле́ни його, про стан його сили й красу́ його складу.
Nem hallgathatom el tagjait, sem hatalmának mivoltát, sem testalkatának kellemét.
13 Хто відкриє пове́рхню одежі його? Хто піді́йде коли до двійни́х його ще́лепів?
Ki takarta fel ruhájának felszínét, páros fogsora közé ki hatol be?
14 Двері обличчя його хто відчи́нить? Навко́ло зубів його жах!
Arczának ajtait ki nyitotta fel, fogai körül rettenet!
15 Його спи́на — канали щитів, поє́днання їх — крем'яна́я печать.
Büszkeség pajzsainak csatornái, szoros pecséttel lezárva;
16 Одне до одно́го дохо́дить, а вітер між ними не про́йде.
egyik éri a másikat, s levegő sem jut közéjök;
17 Одне до одно́го притве́рджені, сполучені, і не відді́ляться.
egyik tapad a másikhoz, összefogódznak s nem válnak szét.
18 Його чха́ння засвічує світло, а очі його — як пові́ки зорі́ світово́ї!
Tüsszentése fényt sugároztat és szemei olyanok mint a hajnal szempillái.
19 Бу́хає по́лум'я з па́щі його, вириваються і́скри огне́нні!
Szájából fáklyák csapnak ki, tüzes sziporkák szökkennek el.
20 Із ні́здер його валить дим, немов з то́го горшка, що кипить та біжить.
Orrlyukaiból füst megy ki, mint forró üstből kákatörzsön.
21 Його по́дих розпалює ву́гіль, і бу́хає по́лум'я з па́щі його.
Lehelete parazsat lobbant föl, és láng megy ki szájából.
22 Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає.
Nyakán erő tanyázik, előtte szökik a csüggedés.
23 М'ясо нутра́ його міцно тримається, — воно в ньому тверде́, не хитається.
Húsának lafantyúi feszesek, szilárdak rajta, nem fityegnek.
24 Його серце, мов з каменя вилите, і тверде́, як те долішнє жо́рно!
Szíve szilárd mint a kő és szilárd mint az alsó malomkő.
25 Як підво́диться він, перелякуються силачі́, та й ховаються з жа́ху.
Emelkedésétől hatalmasak félnek, megtöretésétől megzavarodnak.
26 Той меч, що дося́гне його, не встої́ть, ані спис, ані ра́тище й па́нцер.
Ha ki karddal éri, ez nem áll meg benne, sem dárda, kopja s nyílvas.
27 За солому залізо вважає, а мідь — за гнилу́ дереви́ну!
Szalmának tekinti a vasat, korhadt fának az érczet;
28 Син лука, стріла, не приму́сит увтікати його, камі́ння із пра́щі для нього зміняється в сіно.
meg nem szalasztja az íjj fia, tarlóvá változnak át rajta parittyakövek.
29 Булаву́ уважає він за соломи́нку, і сміється із по́свисту ра́тища.
Tarlónak tekinti a buzogányt, s nevet a lándzsának süvítésén.
30 Під ним гостре чере́п'я, — лягає на го́стре, немов у болото.
Alul rajta kiélezett cserepek, cséplőszánt terít az iszapra.
31 Чинить він, що кипить глибочі́нь, мов горня́, і обе́ртає море в окрі́п.
Felforralja, mint a fazekat, a mélységet, olyanná teszi a tengert, mint keverő üstöt.
32 Стежка світить за ним, а безо́дня здається йому́ сиви́ною.
Mögötte világít egy ösvény, őszhajnak lehet gondolni az árt.
33 Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений,
Nincs földön párja neki, mely alkotva van rettenthetetlennek.
34 він бачить усе, що висо́ке, він цар над усім пишним зві́р'ям!“
Minden magast lenéz, király ő mind a büszke vadak fölött.
