Йов 41
1 Чи левіята́на потя́гнеш гачко́м, і йому язика стягнеш шну́ром?
Ziehst du das Krokodil mit der Angel heraus, legst du ihm einen Zaum ins Maul?
2 Чи очерети́ну вкладеш йому в ні́здря, чи терни́ною що́ку йому продіра́виш?
Kannst du einen Ring an seine Nase legen und einen Haken durch seine Kinnbacken stoßen?
3 Чи він бу́де багато благати тебе, чи бу́де тобі говорити лагі́дне?
Wird es dich lange bitten oder dir Zärtlichkeiten sagen?
4 Чи складе він умову з тобою, і ти ві́зьмеш його за раба собі вічного?
Wird es einen Bund mit dir schließen, daß du es zum ewigen Knechte machest?
5 Чи ним ба́витись будеш, як пта́хом, і прив'яжеш його для дівча́ток своїх?
Kannst du mit ihm spielen wie mit einem Vögelein, oder es anbinden für deine Mädchen?
6 Чи ним спільники́ торгува́тимуть, чи поділять його між купців -ханане́їв?
Verkaufen es die Genossen untereinander, oder teilen es die Händler unter sich?
7 Чи шпилька́ми проко́лиш ти шкіру його, а остро́гою ри́б'ячою — його го́лову?
Kannst du seine Haut mit Pfeilen spicken und mit Fischerhaken seinen Kopf?
8 Поклади ж свою ру́ку на нього, й згадай про війну, — і більше того не чини!
Lege deine Hand daran. Du wirst des Kampfes nicht vergessen, wirst es nicht zum zweitenmal tun!
9 Тож наді́я твоя неправдива, — на сам ви́гляд його упаде́ш.
Siehe, die Hoffnung auf dasselbe wird getäuscht; fällt man nicht schon bei seinem Anblick dahin?
10 Нема смільчака́, щоб його він збудив, — а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати?
Niemand ist so kühn, daß er es reizen möchte; wer kann aber vor Mir bestehen?
11 Хто ви́йде навпроти Мене́ — й буде ці́лий? Що під небом усім — це Моє!
Wer ist mir zuvorgekommen, daß ich es ihm vergelte? Unter dem ganzen Himmel ist alles mein!
12 Не буду мовчати про чле́ни його, про стан його сили й красу́ його складу.
Ich will von seinen Gliedern nicht schweigen, sondern reden von seiner großen und schönen Gestalt.
13 Хто відкриє пове́рхню одежі його? Хто піді́йде коли до двійни́х його ще́лепів?
Wer entblößt es von seinem Schuppenpanzer und greift ihm in sein doppeltes Gebiß?
14 Двері обличчя його хто відчи́нить? Навко́ло зубів його жах!
Wer öffnet die Türen seines Rachens? Seine Zähne verbreiten Schrecken.
15 Його спи́на — канали щитів, поє́днання їх — крем'яна́я печать.
Prächtig sind seine starken Schilder, fest zusammengeschlossen und versiegelt;
16 Одне до одно́го дохо́дить, а вітер між ними не про́йде.
einer fügt sich an den andern, daß kein Luftzug dazwischen kommt;
17 Одне до одно́го притве́рджені, сполучені, і не відді́ляться.
sie hängen fest zusammen, sind geschlossen und trennen sich nicht.
18 Його чха́ння засвічує світло, а очі його — як пові́ки зорі́ світово́ї!
Sein Niesen strahlt wie Licht, und seine Augen sind wie die Wimpern der Morgenröte.
19 Бу́хає по́лум'я з па́щі його, вириваються і́скри огне́нні!
Aus seinem Rachen schießen Fackeln, Feuerfunken entsprühen ihm.
20 Із ні́здер його валить дим, немов з то́го горшка, що кипить та біжить.
Dampf geht auf von seinen Nüstern, und der Sumpf wird wie ein siedender Topf.
21 Його по́дих розпалює ву́гіль, і бу́хає по́лум'я з па́щі його.
Sein Atem facht Kohlen an, eine Flamme schießt aus seinem Munde.
22 Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає.
Stärke wohnt auf seinem Nacken und Schrecken zieht vor ihm her.
23 М'ясо нутра́ його міцно тримається, — воно в ньому тверде́, не хитається.
Die Wampen seines Fleisches sitzen fest wie angegossen und bewegen sich nicht.
24 Його серце, мов з каменя вилите, і тверде́, як те долішнє жо́рно!
Sein Herz ist hart wie Stein und so fest wie der untere Mühlstein.
25 Як підво́диться він, перелякуються силачі́, та й ховаються з жа́ху.
Die Helden erbeben, wenn es auffährt; vor Zittern geht ihr Bogen fehl.
26 Той меч, що дося́гне його, не встої́ть, ані спис, ані ра́тище й па́нцер.
Greift man es mit dem Schwerte an, so haftet dieses nicht, kein Speer, kein Wurfspieß und kein Pfeil.
27 За солому залізо вважає, а мідь — за гнилу́ дереви́ну!
Es achtet Eisen für einen Strohhalm, und Erz für faules Holz.
28 Син лука, стріла, не приму́сит увтікати його, камі́ння із пра́щі для нього зміняється в сіно.
Kein Pfeil vermag es in die Flucht zu schlagen, und Schleudersteine fallen wie Spreu von ihm ab.
29 Булаву́ уважає він за соломи́нку, і сміється із по́свисту ра́тища.
Es achtet die Keule für einen Halm und verlacht das Sausen der Spieße.
30 Під ним гостре чере́п'я, — лягає на го́стре, немов у болото.
Unter ihm sind spitze Scherben, es zieht wie ein Dreschschlitten über den Schlamm dahin.
31 Чинить він, що кипить глибочі́нь, мов горня́, і обе́ртає море в окрі́п.
Es macht die Tiefe sieden wie einen Kessel, macht das Meer zu einem Salbentopf.
32 Стежка світить за ним, а безо́дня здається йому́ сиви́ною.
Hinter ihm her leuchtet der Pfad, es macht die Flut den Silberhaaren gleich.
33 Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений,
Auf Erden ist nicht seinesgleichen; es ist gemacht, um ohne Furcht zu sein.
34 він бачить усе, що висо́ке, він цар над усім пишним зві́р'ям!“
Es schaut alle Hohen [furchtlos] an, es ist ein König über alle Stolzen.
