Йов 41
1 Чи левіята́на потя́гнеш гачко́м, і йому язика стягнеш шну́ром?
Kannst du das Krokodil am Angelhaken heranziehen und ihm die Zunge mit der Schnur niederdrücken?
2 Чи очерети́ну вкладеш йому в ні́здря, чи терни́ною що́ку йому продіра́виш?
Kannst du ihm einen Binsenring durch die Nase ziehen und einen Dorn durch seinen Kinnbacken bohren?
3 Чи він бу́де багато благати тебе, чи бу́де тобі говорити лагі́дне?
Meinst du, es werde viele Bitten an dich richten oder dir gute Worte geben?
4 Чи складе він умову з тобою, і ти ві́зьмеш його за раба собі вічного?
Wird es einen Vertrag mit dir schließen, wonach du es für immer in deine Dienste nähmest?
5 Чи ним ба́витись будеш, як пта́хом, і прив'яжеш його для дівча́ток своїх?
Wirst du mit ihm spielen wie mit einem Vöglein und es zur Kurzweil für deine Mägdlein anbinden?
6 Чи ним спільники́ торгува́тимуть, чи поділять його між купців -ханане́їв?
Treibt die Fischerzunft Handel mit ihm, daß sie es stückweise an die Händler abgibt?
7 Чи шпилька́ми проко́лиш ти шкіру його, а остро́гою ри́б'ячою — його го́лову?
Kannst du ihm die Haut mit Spießen spicken und seinen Kopf mit Fischerhaken durchbohren?
8 Поклади ж свою ру́ку на нього, й згадай про війну, — і більше того не чини!
Vergreife dich nur einmal an ihm: mache dich auf Kampf gefaßt! Du wirst’s gewiß nicht wieder tun!
9 Тож наді́я твоя неправдива, — на сам ви́гляд його упаде́ш.
Ja, eine solche Hoffnung erweist sich als Trug: schon bei seinem Anblick bricht man zusammen.
10 Нема смільчака́, щоб його він збудив, — а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати?
Niemand ist so tollkühn, daß er es aufstört; und wer ist es, der ihm entgegengetreten und heil davongekommen wäre?
11 Хто ви́йде навпроти Мене́ — й буде ці́лий? Що під небом усім — це Моє!
Wer unter dem ganzen Himmel ist es?
12 Не буду мовчати про чле́ни його, про стан його сили й красу́ його складу.
Nicht schweigen will ich von seinen Gliedmaßen, weder von seiner Kraftfülle noch von der Schönheit seines Baues.
13 Хто відкриє пове́рхню одежі його? Хто піді́йде коли до двійни́х його ще́лепів?
Wer hat je sein Panzerkleid oben aufgedeckt und wer sich in die Doppelreihe seines Gebisses hineingewagt?
14 Двері обличчя його хто відчи́нить? Навко́ло зубів його жах!
Wer hat je das Doppeltor seines Rachens geöffnet? Rings um seine Zähne herum lagert Schrecken.
15 Його спи́на — канали щитів, поє́днання їх — крем'яна́я печать.
Prachtvoll sind die Zeilen seiner Schilder, jede einzelne enganliegend wie durch ein festes Siegel:
16 Одне до одно́го дохо́дить, а вітер між ними не про́йде.
eine schließt sich eng an die andere an, und kein Lüftchen dringt zwischen ihnen ein:
17 Одне до одно́го притве́рджені, сполучені, і не відді́ляться.
jede haftet fest an der andern, sie greifen untrennbar ineinander.
18 Його чха́ння засвічує світло, а очі його — як пові́ки зорі́ світово́ї!
Sein Niesen läßt einen Lichtschein erglänzen, und seine Augen gleichen den Wimpern des Morgenrots.
19 Бу́хає по́лум'я з па́щі його, вириваються і́скри огне́нні!
Aus seinem Rachen schießen Flammen, sprühen Feuerfunken hervor.
20 Із ні́здер його валить дим, немов з то́го горшка, що кипить та біжить.
Aus seinen Nüstern strömt Rauch heraus wie aus einem siedenden Topf und wie aus Binsenfeuer.
21 Його по́дих розпалює ву́гіль, і бу́хає по́лум'я з па́щі його.
Sein Atem setzt Kohlen in Brand, und Flammen entfahren seinem Rachen.
22 Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає.
In seinem Nacken wohnt Kraft, und vor ihm her stürmt bange Furcht dahin.
23 М'ясо нутра́ його міцно тримається, — воно в ньому тверде́, не хитається.
Die Wampen seines Leibes haften fest zusammen, sind wie angegossen an ihm, unbeweglich.
24 Його серце, мов з каменя вилите, і тверде́, як те долішнє жо́рно!
Sein Herz ist hart wie ein Stein und unbeweglich wie ein unterer Mühlstein.
25 Як підво́диться він, перелякуються силачі́, та й ховаються з жа́ху.
Wenn es auffährt, schaudern selbst Helden, geraten vor Entsetzen außer sich.
26 Той меч, що дося́гне його, не встої́ть, ані спис, ані ра́тище й па́нцер.
Trifft man es mit dem Schwert – das haftet ebensowenig wie Speer, Wurfspieß und Pfeil.
27 За солому залізо вважає, а мідь — за гнилу́ дереви́ну!
Eisen achtet es gleich Stroh, Erz gleich morschem Holz.
28 Син лука, стріла, не приму́сит увтікати його, камі́ння із пра́щі для нього зміняється в сіно.
Kein Pfeil des Bogens bringt es zum Fliehen; Schleudersteine verwandeln sich ihm in Spreu.
29 Булаву́ уважає він за соломи́нку, і сміється із по́свисту ра́тища.
Wie ein Strohhalm kommt ihm die Keule vor, und nur ein Lächeln hat es für den Anprall der Lanze.
30 Під ним гостре чере́п'я, — лягає на го́стре, немов у болото.
Seine Unterseite bilden spitze Scherben; einen breiten Dreschschlitten drückt es in den Schlamm ein.
31 Чинить він, що кипить глибочі́нь, мов горня́, і обе́ртає море в окрі́п.
Es macht die tiefe Wasserflut wie einen Kochtopf sieden, rührt das Meer auf wie einen Salbenkessel.
32 Стежка світить за ним, а безо́дня здається йому́ сиви́ною.
Hinter ihm her leuchtet sein Pfad: man könnte die Schaumflut für Silberhaar halten.
33 Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений,
Auf Erden gibt es nicht seinesgleichen; es ist dazu geschaffen, sich nie zu fürchten.
34 він бачить усе, що висо́ке, він цар над усім пишним зві́р'ям!“
Auf alles Hohe sieht es mit Verachtung hin: der König ist es über alle stolzen Tiere.«
