Йов 41
1 Чи левіята́на потя́гнеш гачко́м, і йому язика стягнеш шну́ром?
Pourras-tu enlever Léviathan à l’hameçon, et avec une corde lier sa langue?
2 Чи очерети́ну вкладеш йому в ні́здря, чи терни́ною що́ку йому продіра́виш?
Est-ce que tu mettras un cercle dans ses narines, ou avec un anneau perceras-tu sa mâchoire?
3 Чи він бу́де багато благати тебе, чи бу́де тобі говорити лагі́дне?
Est-ce qu’il t’adressera de nombreuses prières, ou te dira-t-il de douces paroles?
4 Чи складе він умову з тобою, і ти ві́зьмеш його за раба собі вічного?
Est-ce qu’il fera avec toi un pacte, et le recevras-tu comme un esclave éternel?
5 Чи ним ба́витись будеш, як пта́хом, і прив'яжеш його для дівча́ток своїх?
Est-ce que tu te joueras de lui comme d’un oiseau, ou le lieras-tu pour tes servantes?
6 Чи ним спільники́ торгува́тимуть, чи поділять його між купців -ханане́їв?
Des amis le découperont-ils, ou des marchands le partageront-ils?
7 Чи шпилька́ми проко́лиш ти шкіру його, а остро́гою ри́б'ячою — його го́лову?
Est-ce que tu rempliras de sa peau des filets, et un réservoir de poissons de sa tête?
8 Поклади ж свою ру́ку на нього, й згадай про війну, — і більше того не чини!
Mets sur lui ta main: souviens-toi de la guerre, et ne continue pas à parler.
9 Тож наді́я твоя неправдива, — на сам ви́гляд його упаде́ш.
Voilà que son espoir le trompera, et à la vue de tous il se précipitera
10 Нема смільчака́, щоб його він збудив, — а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати?
Je ne suis pas assez cruel pour le susciter: car qui peut résister à mon visage;
11 Хто ви́йде навпроти Мене́ — й буде ці́лий? Що під небом усім — це Моє!
Qui m’a donné le premier, afin que je lui rende? Tout ce qui est sous le ciel est à moi.
12 Не буду мовчати про чле́ни його, про стан його сили й красу́ його складу.
Je ne l’épargnerai pas, malgré ses discours arrogants et ses paroles suppliantes.
13 Хто відкриє пове́рхню одежі його? Хто піді́йде коли до двійни́х його ще́лепів?
Qui découvrira la face de son vêtement? Et qui entrera dans le milieu de sa gueule?
14 Двері обличчя його хто відчи́нить? Навко́ло зубів його жах!
Les portes de son visage, qui les ouvrira? autour de ses dents habite la terreur.
15 Його спи́на — канали щитів, поє́днання їх — крем'яна́я печать.
Son corps est comme des boucliers jetés en fonte et couvert d’écaillés épaisses et serrées.
16 Одне до одно́го дохо́дить, а вітер між ними не про́йде.
L’une est jointe à l’autre, et pas même l’air ne passe entre elles.
17 Одне до одно́го притве́рджені, сполучені, і не відді́ляться.
L’une s’attache à l’autre, et se tenant, jamais elles ne se sépareront.
18 Його чха́ння засвічує світло, а очі його — як пові́ки зорі́ світово́ї!
Son éternument, c’est l’éclat du feu, et ses yeux sont comme les paupières de l’aurore.
19 Бу́хає по́лум'я з па́щі його, вириваються і́скри огне́нні!
De sa gueule sortent des lampes, comme des torches allumées.
20 Із ні́здер його валить дим, немов з то́го горшка, що кипить та біжить.
De ses narines sort une fumée comme celle d’un pot mis au feu et bouillant.
21 Його по́дих розпалює ву́гіль, і бу́хає по́лум'я з па́щі його.
Son souffle fait brûler des charbons, et une flamme sort de sa bouche.
22 Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає.
Dans son cou résidera sa force, et devant sa face marche la famine.
23 М'ясо нутра́ його міцно тримається, — воно в ньому тверде́, не хитається.
Les parties de ses chairs adhèrent entre elles: Dieu lancera des foudres contre lui, et elles ne se porteront vers aucun autre lieu.
24 Його серце, мов з каменя вилите, і тверде́, як те долішнє жо́рно!
Son cœur se durcira comme une pierre, et il se resserrera comme une enclume de marteleur.
25 Як підво́диться він, перелякуються силачі́, та й ховаються з жа́ху.
Lorsqu’il s’élèvera, des anges craindront, et, épouvantés, ils se purifieront.
26 Той меч, що дося́гне його, не встої́ть, ані спис, ані ра́тище й па́нцер.
Lorsque le glaive l’atteindra, ni lance, ni cuirasse ne pourra subsister.
27 За солому залізо вважає, а мідь — за гнилу́ дереви́ну!
Car il regardera le fer comme de la paille, et l’airain comme un bois pourri.
28 Син лука, стріла, не приму́сит увтікати його, камі́ння із пра́щі для нього зміняється в сіно.
L’archer ne le mettra pas en fuite, les pierres de la fronde sont devenues pour lui une paille légère.
29 Булаву́ уважає він за соломи́нку, і сміється із по́свисту ра́тища.
Il estimera le marteau comme une paille légère, et il se rira de celui qui brandira la lance.
30 Під ним гостре чере́п'я, — лягає на го́стре, немов у болото.
Sous lui seront les rayons du soleil, et il fera son lit sur l’or comme sur la boue.
31 Чинить він, що кипить глибочі́нь, мов горня́, і обе́ртає море в окрі́п.
Il fera bouillir comme un pot la profonde mer, et il la rendra comme des essences lorsqu’elles sont en ébullition.
32 Стежка світить за ним, а безо́дня здається йому́ сиви́ною.
Derrière lui un sentier répandra la lumière, et l’abîme paraîtra comme un vieillard aux blancs cheveux.
33 Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений,
Il n’est pas sur la terre de puissance qui puisse être comparée à lui, qui a été fait pour ne craindre personne.
34 він бачить усе, що висо́ке, він цар над усім пишним зві́р'ям!“
Il voit tout ce qu’il y a d’élevé au-dessous de lui; c’est lui qui est le roi de tous les fils de l’orgueil.
