Йов 41
1 Чи левіята́на потя́гнеш гачко́м, і йому язика стягнеш шну́ром?
Prendras-tu le crocodile à l’hameçon? Saisiras-tu sa langue avec une corde?
2 Чи очерети́ну вкладеш йому в ні́здря, чи терни́ною що́ку йому продіра́виш?
Mettras-tu un jonc dans ses narines? Lui perceras-tu la mâchoire avec un crochet?
3 Чи він бу́де багато благати тебе, чи бу́де тобі говорити лагі́дне?
Te pressera-t-il de supplication? Te parlera-t-il d’une voix douce?
4 Чи складе він умову з тобою, і ти ві́зьмеш його за раба собі вічного?
Fera-t-il une alliance avec toi, Pour devenir à toujours ton esclave?
5 Чи ним ба́витись будеш, як пта́хом, і прив'яжеш його для дівча́ток своїх?
Joueras-tu avec lui comme avec un oiseau? L’attacheras-tu pour amuser tes jeunes filles?
6 Чи ним спільники́ торгува́тимуть, чи поділять його між купців -ханане́їв?
Les pêcheurs en trafiquent-ils? Le partagent-ils entre les marchands?
7 Чи шпилька́ми проко́лиш ти шкіру його, а остро́гою ри́б'ячою — його го́лову?
Couvriras-tu sa peau de dards, Et sa tête de harpons?
8 Поклади ж свою ру́ку на нього, й згадай про війну, — і більше того не чини!
Dresse ta main contre lui, Et tu ne t’aviseras plus de l’attaquer.
9 Тож наді́я твоя неправдива, — на сам ви́гляд його упаде́ш.
Voici, on est trompé dans son attente; A son seul aspect n’est-on pas terrassé?
10 Нема смільчака́, щоб його він збудив, — а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати?
Nul n’est assez hardi pour l’exciter; Qui donc me résisterait en face?
11 Хто ви́йде навпроти Мене́ — й буде ці́лий? Що під небом усім — це Моє!
De qui suis-je le débiteur? Je le paierai. Sous le ciel tout m’appartient.
12 Не буду мовчати про чле́ни його, про стан його сили й красу́ його складу.
Je veux encore parler de ses membres, Et de sa force, et de la beauté de sa structure.
13 Хто відкриє пове́рхню одежі його? Хто піді́йде коли до двійни́х його ще́лепів?
Qui soulèvera son vêtement? Qui pénétrera entre ses mâchoires?
14 Двері обличчя його хто відчи́нить? Навко́ло зубів його жах!
Qui ouvrira les portes de sa gueule? Autour de ses dents habite la terreur.
15 Його спи́на — канали щитів, поє́днання їх — крем'яна́я печать.
Ses magnifiques et puissants boucliers Sont unis ensemble comme par un sceau;
16 Одне до одно́го дохо́дить, а вітер між ними не про́йде.
Ils se serrent l’un contre l’autre, Et l’air ne passerait pas entre eux;
17 Одне до одно́го притве́рджені, сполучені, і не відді́ляться.
Ce sont des frères qui s’embrassent, Se saisissent, demeurent inséparables.
18 Його чха́ння засвічує світло, а очі його — як пові́ки зорі́ світово́ї!
Ses éternuements font briller la lumière; Ses yeux sont comme les paupières de l’aurore.
19 Бу́хає по́лум'я з па́щі його, вириваються і́скри огне́нні!
Des flammes jaillissent de sa bouche, Des étincelles de feu s’en échappent.
20 Із ні́здер його валить дим, немов з то́го горшка, що кипить та біжить.
Une fumée sort de ses narines, Comme d’un vase qui bout, d’une chaudière ardente.
21 Його по́дих розпалює ву́гіль, і бу́хає по́лум'я з па́щі його.
Son souffle allume les charbons, Sa gueule lance la flamme.
22 Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає.
La force a son cou pour demeure, Et l’effroi bondit au-devant de lui.
23 М'ясо нутра́ його міцно тримається, — воно в ньому тверде́, не хитається.
Ses parties charnues tiennent ensemble, Fondues sur lui, inébranlables.
24 Його серце, мов з каменя вилите, і тверде́, як те долішнє жо́рно!
Son cœur est dur comme la pierre, Dur comme la meule inférieure.
25 Як підво́диться він, перелякуються силачі́, та й ховаються з жа́ху.
Quand il se lève, les plus vaillants ont peur, Et l’épouvante les fait fuir.
26 Той меч, що дося́гне його, не встої́ть, ані спис, ані ра́тище й па́нцер.
C’est en vain qu’on l’attaque avec l’épée; La lance, le javelot, la cuirasse, ne servent à rien.
27 За солому залізо вважає, а мідь — за гнилу́ дереви́ну!
Il regarde le fer comme de la paille, L’airain comme du bois pourri.
28 Син лука, стріла, не приму́сит увтікати його, камі́ння із пра́щі для нього зміняється в сіно.
La flèche ne le met pas en fuite, Les pierres de la fronde sont pour lui du chaume.
29 Булаву́ уважає він за соломи́нку, і сміється із по́свисту ра́тища.
Il ne voit dans la massue qu’un brin de paille, Il rit au sifflement des dards.
30 Під ним гостре чере́п'я, — лягає на го́стре, немов у болото.
Sous son ventre sont des pointes aiguës: On dirait une herse qu’il étend sur le limon.
31 Чинить він, що кипить глибочі́нь, мов горня́, і обе́ртає море в окрі́п.
Il fait bouillir le fond de la mer comme une chaudière, Il l’agite comme un vase rempli de parfums.
32 Стежка світить за ним, а безо́дня здається йому́ сиви́ною.
Il laisse après lui un sentier lumineux; L’abîme prend la chevelure d’un vieillard.
33 Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений,
Sur la terre nul n’est son maître; Il a été créé pour ne rien craindre.
34 він бачить усе, що висо́ке, він цар над усім пишним зві́р'ям!“
Il regarde avec dédain tout ce qui est élevé, Il est le roi des plus fiers animaux.
