Йов 41
1 Чи левіята́на потя́гнеш гачко́м, і йому язика стягнеш шну́ром?
Tireras-tu le Léviathan avec un hameçon? Lui feras-tu baisser la langue avec la ligne?
2 Чи очерети́ну вкладеш йому в ні́здря, чи терни́ною що́ку йому продіра́виш?
Lui passeras-tu un jonc dans les narines, lui perceras-tu la mâchoire avec un crochet?
3 Чи він бу́де багато благати тебе, чи бу́де тобі говорити лагі́дне?
Te prodiguera-t-il ses prières? Ou t’adressera-t-il de douces paroles?
4 Чи складе він умову з тобою, і ти ві́зьмеш його за раба собі вічного?
Fera-t-il un pacte avec toi? L’Engageras-tu comme un esclave perpétuel?
5 Чи ним ба́витись будеш, як пта́хом, і прив'яжеш його для дівча́ток своїх?
Te servira-t-il de jouet comme un passereau? L’Attacheras-tu pour amuser tes jeunes filles?
6 Чи ним спільники́ торгува́тимуть, чи поділять його між купців -ханане́їв?
Les pêcheurs associés en feront-ils le commerce? Le débiteront-ils entre les marchands?
7 Чи шпилька́ми проко́лиш ти шкіру його, а остро́гою ри́б'ячою — його го́лову?
Cribleras-tu sa peau de dards et sa tête de harpons barbelés?
8 Поклади ж свою ру́ку на нього, й згадай про війну, — і більше того не чини!
Pose seulement ta main sur lui: tu te souviendras de ce combat et ne recommenceras plus!
9 Тож наді́я твоя неправдива, — на сам ви́гляд його упаде́ш.
Vois, espérer la victoire est une illusion: à son seul aspect, n’est-on pas terrassé?
10 Нема смільчака́, щоб його він збудив, — а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати?
Personne n’est assez téméraire pour l’exciter: qui donc oserait me tenir tête, à moi?
11 Хто ви́йде навпроти Мене́ — й буде ці́лий? Що під небом усім — це Моє!
Qui m’a rendu un service que j’aie à payer de retour? Tout ce qui est sous le ciel est à moi.
12 Не буду мовчати про чле́ни його, про стан його сили й красу́ його складу.
Je ne passerai pas sous silence ses membres, le détail de ses exploits, la beauté de sa structure.
13 Хто відкриє пове́рхню одежі його? Хто піді́йде коли до двійни́х його ще́лепів?
Qui a soulevé le dessous de son vêtement? Qui a pénétré dans la double rangée de sa denture?
14 Двері обличчя його хто відчи́нить? Навко́ло зубів його жах!
Qui a ouvert les battants de sa gueule? La terreur habite autour de ses dents.
15 Його спи́на — канали щитів, поє́днання їх — крем'яна́я печать.
Imposantes sont les lignes d’écailles qui lui servent de boucliers et pressées comme un sceau qui adhère fortement.
16 Одне до одно́го дохо́дить, а вітер між ними не про́йде.
Elles se touchent de près, l’air ne pénètre pas entre elles.
17 Одне до одно́го притве́рджені, сполучені, і не відді́ляться.
L’Une est serrée contre l’autre; elles tiennent ensemble sans aucun interstice.
18 Його чха́ння засвічує світло, а очі його — як пові́ки зорі́ світово́ї!
Ses éternuements font jaillir la lumière, ses yeux sont comme les paupières de l’aurore.
19 Бу́хає по́лум'я з па́щі його, вириваються і́скри огне́нні!
De sa bouche partent des flammes, s’échappent des étincelles de feu.
20 Із ні́здер його валить дим, немов з то́го горшка, що кипить та біжить.
De ses naseaux sort la fumée, comme d’une marmite bouillante chauffée aux roseaux.
21 Його по́дих розпалює ву́гіль, і бу́хає по́лум'я з па́щі його.
Son haleine allume les charbons, de sa gueule sort une flamme.
22 Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає.
Dans son cou la force réside, devant lui bondit la terreur.
23 М'ясо нутра́ його міцно тримається, — воно в ньому тверде́, не хитається.
Les fanons de sa chair sont adhérents, soudés sur lui sans ballotter.
24 Його серце, мов з каменя вилите, і тверде́, як те долішнє жо́рно!
Son cœur est massif comme une pierre, solide comme la meule de dessous.
25 Як підво́диться він, перелякуються силачі́, та й ховаються з жа́ху.
Quand il se dresse, les plus vaillants tremblent et se dérobent sous le coup de l’épouvante.
26 Той меч, що дося́гне його, не встої́ть, ані спис, ані ра́тище й па́нцер.
L’Attaque-t-on avec l’épée, elle n’a point de prise sur lui, pas plus que lance, javelot ou cuirasse.
27 За солому залізо вважає, а мідь — за гнилу́ дереви́ну!
Pour lui, le fer est comme de la paille, l’airain comme du bois pourri.
28 Син лука, стріла, не приму́сит увтікати його, камі́ння із пра́щі для нього зміняється в сіно.
Le fils de l’arc ne le met pas en fuite, les pierres de la fronde se changent pour lui en chaume.
29 Булаву́ уважає він за соломи́нку, і сміється із по́свисту ра́тища.
Comme du chaume aussi lui paraît la massue, il se rit du sifflement des dards.
30 Під ним гостре чере́п'я, — лягає на го́стре, немов у болото.
Son ventre est garni de tessons pointus, il promène comme une herse sur le limon.
31 Чинить він, що кипить глибочі́нь, мов горня́, і обе́ртає море в окрі́п.
Il fait bouillonner les profondeurs comme une chaudière; il rend la mer semblable à un bassin d’onguents.
32 Стежка світить за ним, а безо́дня здається йому́ сиви́ною.
Le sillage qu’il laisse derrière lui est lumineux: on dirait que les vagues ont la blancheur de la vieillesse.
33 Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений,
Il n’a pas son pareil sur la terre, lui qui est fait pour ne rien craindre.
34 він бачить усе, що висо́ке, він цар над усім пишним зві́р'ям!“
Il regarde avec dédain tout ce qui est élevé: il est le roi de tous les fauves altiers.
