Йов 41
1 Чи левіята́на потя́гнеш гачко́м, і йому язика стягнеш шну́ром?
Voitko onkia koukulla Leviatanin ja siimaan kietoa sen kielen?
2 Чи очерети́ну вкладеш йому в ні́здря, чи терни́ною що́ку йому продіра́виш?
Voitko kiinnittää kaislaköyden sen kuonoon ja väkäraudalla lävistää siltä posken?
3 Чи він бу́де багато благати тебе, чи бу́де тобі говорити лагі́дне?
Rukoileeko se sinua paljon, tahi puhutteleeko se sinua lempeästi?
4 Чи складе він умову з тобою, і ти ві́зьмеш його за раба собі вічного?
Tekeekö se liiton sinun kanssasi, että saisit sen olemaan orjanasi ainaisesti?
5 Чи ним ба́витись будеш, як пта́хом, і прив'яжеш його для дівча́ток своїх?
Voitko leikkiä sillä niinkuin lintusella tahi sitoa sen tyttöjesi pidellä?
6 Чи ним спільники́ торгува́тимуть, чи поділять його між купців -ханане́їв?
Hierovatko pyyntikunnat siitä kauppaa, jakavatko sen kauppamiesten kesken?
7 Чи шпилька́ми проко́лиш ти шкіру його, а остро́гою ри́б'ячою — його го́лову?
Voitko iskeä sen nahan täyteen ahinkaita ja sen pään kala-ahraimia?
8 Поклади ж свою ру́ку на нього, й згадай про війну, — і більше того не чини!
Laskehan vain kätesi sen päälle, niin muistat sen ottelun; et sitä toiste yritä!
9 Тож наді́я твоя неправдива, — на сам ви́гляд його упаде́ш.
Katso, siinä toivo pettää; jo sen näkemisestä sortuu maahan."
10 Нема смільчака́, щоб його він збудив, — а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати?
"Ei ole niin rohkeata, joka sitä ärsyttäisi. Kuka sitten kestäisi minun edessäni?
11 Хто ви́йде навпроти Мене́ — й буде ці́лий? Що під небом усім — це Моє!
Kuka on minulle ensin antanut jotakin, joka minun olisi korvattava? Mitä kaiken taivaan alla on, se on minun.
12 Не буду мовчати про чле́ни його, про стан його сили й красу́ його складу.
En saata olla puhumatta sen jäsenistä, en sen voimasta ja sorjasta rakenteesta.
13 Хто відкриє пове́рхню одежі його? Хто піді́йде коли до двійни́х його ще́лепів?
Kuka voi riisua siltä päällysvaatteen, kuka tunkeutua sen kaksinkertaisten purimien väliin?
14 Двері обличчя його хто відчи́нить? Навко́ло зубів його жах!
Kuka on avannut sen kasvojen kaksoisoven? Sen hammasten ympärillä on kauhu.
15 Його спи́на — канали щитів, поє́днання їх — крем'яна́я печать.
Sen ylpeytenä ovat uurteiset selkäkilvet, kiinnitetyt lujalla sinetillä.
16 Одне до одно́го дохо́дить, а вітер між ними не про́йде.
Ne käyvät tarkoin toinen toiseensa, niin ettei ilma välitse pääse.
17 Одне до одно́го притве́рджені, сполучені, і не відді́ляться.
Ne ovat toisiinsa liitetyt, pysyvät kiinni erkanematta.
18 Його чха́ння засвічує світло, а очі його — як пові́ки зорі́ світово́ї!
Sen aivastus on kuin valon välähdys, sen silmät ovat kuin aamuruskon silmäripset.
19 Бу́хає по́лум'я з па́щі його, вириваються і́скри огне́нні!
Sen kidasta lähtee tulisoihtuja, sinkoilee säkeniä.
20 Із ні́здер його валить дим, немов з то́го горшка, що кипить та біжить.
Sen sieramista käy savu niinkuin kihisevästä kattilasta ja kaislatulesta.
21 Його по́дих розпалює ву́гіль, і бу́хає по́лум'я з па́щі його.
Sen puhallus polttaa kuin tuliset hiilet, ja sen suusta lähtee liekki.
22 Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає.
Sen kaulassa asuu voima, ja sen edellä hyppii kauhistus.
23 М'ясо нутра́ його міцно тримається, — воно в ньому тверде́, не хитається.
Sen pahkuraiset lihat ovat kiinteät, ovat kuin valetut, järkkymättömät.
24 Його серце, мов з каменя вилите, і тверде́, як те долішнє жо́рно!
Sen sydän on valettu kovaksi kuin kivi, kovaksi valettu kuin alempi jauhinkivi.
25 Як підво́диться він, перелякуються силачі́, та й ховаються з жа́ху.
Kun se nousee, peljästyvät sankarit, kauhusta he tyrmistyvät.
26 Той меч, що дося́гне його, не встої́ть, ані спис, ані ра́тище й па́нцер.
Jos sen kimppuun käydään miekoin, ei miekka kestä, ei keihäs, ei heittoase eikä panssari.
27 За солому залізо вважає, а мідь — за гнилу́ дереви́ну!
Sille on rauta kuin oljenkorsi, vaski kuin lahopuu.
28 Син лука, стріла, не приму́сит увтікати його, камі́ння із пра́щі для нього зміняється в сіно.
Ei aja sitä pakoon nuoli, jousen poika, akanoiksi muuttuvat sille linkokivet.
29 Булаву́ уважає він за соломи́нку, і сміється із по́свисту ра́тища.
Kuin oljenkorsi on sille nuija, keihästen ryskeelle se nauraa.
30 Під ним гостре чере́п'я, — лягає на го́стре, немов у болото.
Sen vatsapuolessa on terävät piikit, se kyntää mutaa leveälti kuin puimaäes.
31 Чинить він, що кипить глибочі́нь, мов горня́, і обе́ртає море в окрі́п.
Se panee syvyyden kiehumaan kuin padan, tekee meren voidekattilan kaltaiseksi.
32 Стежка світить за ним, а безо́дня здається йому́ сиви́ною.
Sen jäljessä polku loistaa, syvyydellä on kuin hopeahapset.
33 Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений,
Ei ole maan päällä sen vertaista; se on luotu pelottomaksi.
34 він бачить усе, що висо́ке, він цар над усім пишним зві́р'ям!“
Se katsoo ylen kaikkea, mikä korkeata on; se on kaikkien ylväitten eläinten kuningas."
