Йов 41
1 Чи левіята́на потя́гнеш гачко́м, і йому язика стягнеш шну́ром?
Dost thou draw leviathan with an angle? And with a rope thou lettest down — his tongue?
2 Чи очерети́ну вкладеш йому в ні́здря, чи терни́ною що́ку йому продіра́виш?
Dost thou put a reed in his nose? And with a thorn pierce his jaw?
3 Чи він бу́де багато благати тебе, чи бу́де тобі говорити лагі́дне?
Doth he multiply unto thee supplications? Doth he speak unto thee tender things?
4 Чи складе він умову з тобою, і ти ві́зьмеш його за раба собі вічного?
Doth he make a covenant with thee? Dost thou take him for a servant age-during?
5 Чи ним ба́витись будеш, як пта́хом, і прив'яжеш його для дівча́ток своїх?
Dost thou play with him as a bird? And dost thou bind him for thy damsels?
6 Чи ним спільники́ торгува́тимуть, чи поділять його між купців -ханане́їв?
(Feast upon him do companions, They divide him among the merchants!)
7 Чи шпилька́ми проко́лиш ти шкіру його, а остро́гою ри́б'ячою — його го́лову?
Dost thou fill with barbed irons his skin? And with fish-spears his head?
8 Поклади ж свою ру́ку на нього, й згадай про війну, — і більше того не чини!
Place on him thy hand, Remember the battle — do not add!
9 Тож наді́я твоя неправдива, — на сам ви́гляд його упаде́ш.
Lo, the hope of him is found a liar, Also at his appearance is not one cast down?
10 Нема смільчака́, щоб його він збудив, — а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати?
None so fierce that he doth awake him, And who [is] he before Me stationeth himself?
11 Хто ви́йде навпроти Мене́ — й буде ці́лий? Що під небом усім — це Моє!
Who hath brought before Me and I repay? Under the whole heavens it [is] mine.
12 Не буду мовчати про чле́ни його, про стан його сили й красу́ його складу.
I do not keep silent concerning his parts, And the matter of might, And the grace of his arrangement.
13 Хто відкриє пове́рхню одежі його? Хто піді́йде коли до двійни́х його ще́лепів?
Who hath uncovered the face of his clothing? Within his double bridle who doth enter?
14 Двері обличчя його хто відчи́нить? Навко́ло зубів його жах!
The doors of his face who hath opened? Round about his teeth [are] terrible.
15 Його спи́на — канали щитів, поє́днання їх — крем'яна́я печать.
A pride — strong ones of shields, Shut up — a close seal.
16 Одне до одно́го дохо́дить, а вітер між ними не про́йде.
One unto another they draw nigh, And air doth not enter between them.
17 Одне до одно́го притве́рджені, сполучені, і не відді́ляться.
One unto another they adhere, They stick together and are not separated.
18 Його чха́ння засвічує світло, а очі його — як пові́ки зорі́ світово́ї!
His sneezings cause light to shine, And his eyes [are] as the eyelids of the dawn.
19 Бу́хає по́лум'я з па́щі його, вириваються і́скри огне́нні!
Out of his mouth do flames go, sparks of fire escape.
20 Із ні́здер його валить дим, немов з то́го горшка, що кипить та біжить.
Out of his nostrils goeth forth smoke, As a blown pot and reeds.
21 Його по́дих розпалює ву́гіль, і бу́хає по́лум'я з па́щі його.
His breath setteth coals on fire, And a flame from his mouth goeth forth.
22 Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає.
In his neck lodge doth strength, And before him doth grief exult.
23 М'ясо нутра́ його міцно тримається, — воно в ньому тверде́, не хитається.
The flakes of his flesh have adhered — Firm upon him — it is not moved.
24 Його серце, мов з каменя вилите, і тверде́, як те долішнє жо́рно!
His heart [is] firm as a stone, Yea, firm as the lower piece.
25 Як підво́диться він, перелякуються силачі́, та й ховаються з жа́ху.
From his rising are the mighty afraid, From breakings they keep themselves free.
26 Той меч, що дося́гне його, не встої́ть, ані спис, ані ра́тище й па́нцер.
The sword of his overtaker standeth not, Spear — dart — and lance.
27 За солому залізо вважає, а мідь — за гнилу́ дереви́ну!
He reckoneth iron as straw, brass as rotten wood.
28 Син лука, стріла, не приму́сит увтікати його, камі́ння із пра́щі для нього зміняється в сіно.
The son of the bow doth not cause him to flee, Turned by him into stubble are stones of the sling.
29 Булаву́ уважає він за соломи́нку, і сміється із по́свисту ра́тища.
As stubble have darts been reckoned, And he laugheth at the shaking of a javelin.
30 Під ним гостре чере́п'я, — лягає на го́стре, немов у болото.
Under him [are] sharp points of clay, He spreadeth gold on the mire.
31 Чинить він, що кипить глибочі́нь, мов горня́, і обе́ртає море в окрі́п.
He causeth to boil as a pot the deep, The sea he maketh as a pot of ointment.
32 Стежка світить за ним, а безо́дня здається йому́ сиви́ною.
After him he causeth a path to shine, One thinketh the deep to be hoary.
33 Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений,
There is not on the earth his like, That is made without terror.
34 він бачить усе, що висо́ке, він цар над усім пишним зві́р'ям!“
Every high thing he doth see, He [is] king over all sons of pride.
