Йов 41
1 Чи левіята́на потя́гнеш гачко́м, і йому язика стягнеш шну́ром?
Canst thou draw out leviathan with a hook? or his tongue with a cord [which] thou lettest down?
2 Чи очерети́ну вкладеш йому в ні́здря, чи терни́ною що́ку йому продіра́виш?
Canst thou put a hook into his nose? or bore his jaw through with a thorn?
3 Чи він бу́де багато благати тебе, чи бу́де тобі говорити лагі́дне?
Will he make many supplications to thee? will he speak soft [words] to thee?
4 Чи складе він умову з тобою, і ти ві́зьмеш його за раба собі вічного?
Will he make a covenant with thee? wilt thou take him for a servant for ever?
5 Чи ним ба́витись будеш, як пта́хом, і прив'яжеш його для дівча́ток своїх?
Wilt thou play with him as [with] a bird? or wilt thou bind him for thy maidens?
6 Чи ним спільники́ торгува́тимуть, чи поділять його між купців -ханане́їв?
Shall the companions make a banquet of him? shall they part him among the merchants.
7 Чи шпилька́ми проко́лиш ти шкіру його, а остро́гою ри́б'ячою — його го́лову?
Canst thou fill his skin with barbed irons? or his head with fish spears?
8 Поклади ж свою ру́ку на нього, й згадай про війну, — і більше того не чини!
Lay thy hand upon him, remember the battle, do no more.
9 Тож наді́я твоя неправдива, — на сам ви́гляд його упаде́ш.
Behold, the hope of him is in vain: shall not [one] be cast down even at the sight of him?
10 Нема смільчака́, щоб його він збудив, — а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати?
None [is so] fierce that he dare rouse him: who then is able to stand before me?
11 Хто ви́йде навпроти Мене́ — й буде ці́лий? Що під небом усім — це Моє!
Who hath first benefited me, that I should repay [him]? [whatever is] under the whole heaven is mine.
12 Не буду мовчати про чле́ни його, про стан його сили й красу́ його складу.
I will not conceal his parts, nor his power, nor his comely proportion.
13 Хто відкриє пове́рхню одежі його? Хто піді́йде коли до двійни́х його ще́лепів?
Who can discover the face of his garment? [or] who can come [to him] with his double bridle?
14 Двері обличчя його хто відчи́нить? Навко́ло зубів його жах!
Who can open the doors of his face? his teeth [are] terrible around.
15 Його спи́на — канали щитів, поє́днання їх — крем'яна́я печать.
[His] scales [are his] pride, shut together [as with] a close seal.
16 Одне до одно́го дохо́дить, а вітер між ними не про́йде.
One is so near to another, that no air can come between them.
17 Одне до одно́го притве́рджені, сполучені, і не відді́ляться.
They are joined one to another, they stick together, that they cannot be sundered.
18 Його чха́ння засвічує світло, а очі його — як пові́ки зорі́ світово́ї!
His sneezings flash light, and his eyes [are] like the eyelids of the morning.
19 Бу́хає по́лум'я з па́щі його, вириваються і́скри огне́нні!
Out of his mouth go burning lamps, [and] sparks of fire dart forth.
20 Із ні́здер його валить дим, немов з то́го горшка, що кипить та біжить.
Out of his nostrils issueth smoke, as [out] of a seething pot or caldron.
21 Його по́дих розпалює ву́гіль, і бу́хає по́лум'я з па́щі його.
His breath kindleth coals, and a flame issueth from his mouth.
22 Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає.
In his neck remaineth strength, and sorrow is turned into joy before him.
23 М'ясо нутра́ його міцно тримається, — воно в ньому тверде́, не хитається.
The flakes of his flesh are joined together: they are firm in themselves; they cannot be moved.
24 Його серце, мов з каменя вилите, і тверде́, як те долішнє жо́рно!
His heart is as firm as a stone; yes, as hard as a piece of the nether [millstone].
25 Як підво́диться він, перелякуються силачі́, та й ховаються з жа́ху.
When he raiseth himself, the mighty are afraid: by reason of breakings they purify themselves.
26 Той меч, що дося́гне його, не встої́ть, ані спис, ані ра́тище й па́нцер.
The sword of him that attacketh him cannot hold: the spear, the dart, nor the habergeon.
27 За солому залізо вважає, а мідь — за гнилу́ дереви́ну!
He esteemeth iron as straw, [and] brass as rotten wood.
28 Син лука, стріла, не приму́сит увтікати його, камі́ння із пра́щі для нього зміняється в сіно.
The arrow cannot make him flee: sling-stones are turned with him into stubble.
29 Булаву́ уважає він за соломи́нку, і сміється із по́свисту ра́тища.
Darts are counted as stubble: he laugheth at the shaking of a spear.
30 Під ним гостре чере́п'я, — лягає на го́стре, немов у болото.
Sharp stones [are] under him: he spreadeth sharp pointed things upon the mire.
31 Чинить він, що кипить глибочі́нь, мов горня́, і обе́ртає море в окрі́п.
He maketh the deep to boil like a pot: he maketh the sea like a pot of ointment.
32 Стежка світить за ним, а безо́дня здається йому́ сиви́ною.
He maketh a path to shine after him; [one] would think the deep [to be] hoary.
33 Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений,
Upon earth there is not his like, who is made without fear.
34 він бачить усе, що висо́ке, він цар над усім пишним зві́р'ям!“
He beholdeth all high [things]: he [is] a king over all the children of pride.
